Заповідні території

ЗАПОВІ́ДНІ ТЕРИТО́РІЇ — території, на яких встановлено особливий режим охорони та викори­ста­н­ня з метою їх збереже­н­ня. В Україні виділяють природні З. т. та обʼєкти і заповід­ні обʼєкти культур. спадщини. Природні З. т. та обʼєкти створ. з метою збереже­н­ня унікал. і типових природ. ландшафтів, генофонду рослин. і тварин. світу, сприятл. екол. умов; сприя­н­ня збережен­ню, від­творен­ню та збагачен­ню від­новлюв. природ. ресурсів; збереже­н­ня природ. і слабо окультурених ландшафтів для оздоровле­н­ня та від­починку людей. З. т. використовують як базу для проведе­н­ня стаціонар. наук. досліджень еталон. унікал. і типових природ. комплексів у спів­ставлен­ні з прилеглими, зміненими госп. діяльністю ландшафтами, екології видів рослин. і тварин. світу; роз­робле­н­ня рекомендацій щодо забезпече­н­ня сталого роз­витку тер., охорони природи, рац. природокористува­н­ня, екол. без­пеки; проведе­н­ня моніторингу навколиш. природ. середовища; пропаганди охорони природи, під­готовки кадрів тощо. Від­повід­но до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) та «Про природно-заповід­ний фонд України» (1992) природні З. т. в Україні формують природно-заповід. фонд як особл. обʼєкт правового регулюва­н­ня, охорони та викори­ста­н­ня. Виділяють такі категорії і типи тер. та обʼєктів природно-заповід. фонду: природні заповід­ники, біо­сферні заповід­ники, нац. природні парки, заказники, памʼятки природи, ботан. сади, дендрол. парки, зоол. парки, парки-памʼятки садово-парк. мистецтва, регіон. ландшафтні парки, заповід­ні ур­очища. Заказники, памʼятки природи, ботан. сади, дендрол. парки, зоол. парки та парки-памʼятки садово-парк. мистецтва залежно від їх екол., наук., істор.-культур. цін­ності можуть бути заг.-держ. або місц. значе­н­ня. Залежно від походже­н­ня, ін. особливостей природ. комплексів та обʼєктів, що оголошуються заказниками чи памʼятками природи, мети і необхід. режиму охорони заказники поділяють на ландшафтні, ліс., ботан., заг.-зоол., орнітол., ентомол., іхтіол., гідрол., заг.-геол., палеонтол. та карст.-спелеол., а памʼятки природи — на комплексні, ботан., зоол., гідрол. та геол. Станом на 2010 нараховується понад 7,6 тис. тер. та обʼєктів природно-заповід. фонду заг. пл. понад 3,268 млн га на території України та понад 400 тис. га акваторії Чорного м. Осн. ві­домості про природно-заповід. фонд України наведено у Табл. 1.

Від­повід­но до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (2000) ансамблі і комплекси памʼяток, які становлять виняткову археол., естет., етногр., істор., мист., наук. чи художню цін­ність, можуть бути оголошені ріше­н­нями КМ України держ. істор.-культур. (істор.-архіт., архіт.-істор., істор.-мемор., істор.-археол., істор.-етногр.) заповід­никами чи музеями-заповід­никами, що охороняються від­повід­но до цього та ін. законів. Порядок створе­н­ня істор.-культур. заповід­ників та музеїв-заповід­ників і типові положе­н­ня про них затверджує КМ України.

Станом на 2010 в Україні нараховується 55 істор.-культур. заповід­ників, 20 найцін­ніших та найві­доміших з яких мають статус національних, 10 музеїв-заповід­ників, 2 з яких мають статус національних.

В. І. Олещенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю