Завадка Богдан Васильович

ЗАВА́ДКА Бог­дан Васильович (29. 01. 1934, с. Мокротин, нині Жовків. р-ну Львів. обл. — 26. 11. 2009, Львів) — учасник національно-визвольного руху, літературо­знавець. Спів­працював з ОУН–УПА. 1949 з метою уникнути депортації до Сибіру родина пере­їхала до м. Іл­лічівськ (Одес. обл.). 14 червня 1951 заарешт. (під час обшуку вилучено пов­стан. літературу й карикатури на Й. Сталіна), 31 серпня того ж року засудж. до 25-ти р. таборів (враховуючи неповнолі­т­тя, Верхов. Суд УРСР зменшив строк до 10-ти р.). В увʼязнен­ні брав участь у від­новлен­ні структури ОУН, редагував під­піл. часопис «Голос не­скорених» (1954). У 1955 звільнений. Закін. Львівський університет (1961). Від­тоді вчителював; 1965–73 працював зав. літ. частини Львів. укр. драм. театру ім. М. Заньковецької; 1973–78 — у Львів. картин. галереї; 1978–81 — уповноважений Всесоюз. агентства з автор. прав у Львів. обл.; від 1981 — в Ін­ституті україно­знавства НАНУ (Львів): 1990–2007 — науковий спів­робітник від­ділу укр. літ-ри. Досліджував творчість Т. Шевченка, І. Франка, М. Шашкевича, О. Маковея, роль Церкви у літ. процесі й сусп. житті, пов­стан. поезію. Провадив активну громад. діяльність, на зборах Клубу твор. молоді «Пролісок» (його чл. 1962–65) виголосив доповідь про Б.-І. Антонича, під­писував листи громадськості на захист діячів мистецтва, зокрема кер. ансамблю «Ватра» М. Мануляка (1971). Реабіліт. 1992.