Заваликут Іван Якимович
ЗАВАЛИКУ́Т Іван Якимович (10. 09. 1884, х. Заваликут, нині у складі с. Малі Чорнокінці Чортків. р-ну Терноп. обл. — 21. 03. 1975, м. Сиракузи, шт. Нью-Йорк, США) — правознавець, громадський діяч. Доктор права. Закін. Львівський університет (1911). У 1910 за участь у студент. виступі заарешт. поліцією, однак незабаром звільнений. Працював пом. адвоката в м. Гусятин (нині Терноп. обл.), став одним із організаторів у місті приват. укр. школи. Під час 1-ї світової війни мобілізов. до австро-угор. армії, 1915 потрапив у рос. полон (утримувався в таборі у Пензен. губ.). Влітку 1917 приїхав до Полтави, взяв участь у розбудові укр. органів влади. У лютому 1918 повернувся в Галичину. В період ЗУНР — офіцер 9-ї (Белз.) бригади УГА, від 1922 — адвокат у м. Копичинці (нині Терноп. обл.), від 1930 — у м. Коломия (нині Івано-Фр. обл.), де відкрив власну канцелярію. 1928–30, 1935–38 — посол до польс. сейму від УНДО в Терноп. окрузі. 1930 за звинуваченням у держ. зраді заарешт. польс. владою і ув’язнений до 1932. Від 1941 — адвокат у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ). Навесні 1944 емігрував до Німеччини (перебував у таборі для переміщ. осіб в Ельванґені), 1950 — до США. Брав участь у діяльності укр. громад.-політ. т-в, зокрема УККА, Товариства укр. ветеранів.
Рекомендована література
- Логоза М. Моя груда землі на домовину с. п. д-ра Івана Заваликута // Таке то в нас життя. Сиракузи; Нью-Йорк, 1985;
- Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю. Т., 2008.
Завантажити статтю
Людина 
