ЗАВА́РОВ Олексій Іванович (17. 03. 1917, с. Коломенське, нині у межах Москви — 21. 01. 2003, Київ) — архітектор. Канд. архітектури (1964). Нар. арх. УРСР (1984). Член-кореспондент АМ СРСР (1983), почес. чл. Укр. академії архітектури (1993). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1982). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський художній ін­ститут (1948). Під час 2-ї світової війни — на буд-ві тресту «Магнітобуд» (м. Магнітогорськ, РФ). 1962–64 — керівник архіт. майстерні ін­ституту «Київ­проект». 1964–86 — директор НДІ містобудува­н­ня, 1986–2000 — директор НДІ типового та екс­перим. проектува­н­ня житл. і громад. споруд (обидва — Київ). Засл. будівельник УРСР (1959), Узбец. РСР (1978), Міністерства будівництва Угор. Нар. Респ. (1974). Брав участь у плануван­ні та забудові Хрещатика (1949–54); у складі автор. колективів працював над спорудже­н­ням Зеленого театру на схилах Дні­пра (1950), будинку міськради (1953–56), під­ходів до мосту через Дні­про на Труханів о-в (1957), Палацу спорту (1960), забудовою житл. р-нів Першотравневий, Березняки, Микільська Борщагівка, Броварський (1957–70), Теремки-1 (1984) у Києві. Спів­автор архіт. частини памʼятника М. Щорсу в Києві (1954).