Заваров Олексій Іванович
ЗАВА́РОВ Олексій Іванович (17. 03. 1917, с. Коломенське, нині у межах Москви — 21. 01. 2003, Київ) — архітектор. Канд. архітектури (1964). Нар. арх. УРСР (1984). Член-кореспондент АМ СРСР (1983), почес. чл. Укр. академії архітектури (1993). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1982). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський художній інститут (1948). Під час 2-ї світової війни — на буд-ві тресту «Магнітобуд» (м. Магнітогорськ, РФ). 1962–64 — керівник архіт. майстерні інституту «Київпроект». 1964–86 — директор НДІ містобудування, 1986–2000 — директор НДІ типового та експерим. проектування житл. і громад. споруд (обидва — Київ). Засл. будівельник УРСР (1959), Узбец. РСР (1978), Міністерства будівництва Угор. Нар. Респ. (1974). Брав участь у плануванні та забудові Хрещатика (1949–54); у складі автор. колективів працював над спорудженням Зеленого театру на схилах Дніпра (1950), будинку міськради (1953–56), підходів до мосту через Дніпро на Труханів о-в (1957), Палацу спорту (1960), забудовою житл. р-нів Першотравневий, Березняки, Микільська Борщагівка, Броварський (1957–70), Теремки-1 (1984) у Києві. Співавтор архіт. частини пам’ятника М. Щорсу в Києві (1954).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Озеленение Киева. К., 1968; Пути совершенствования проектирования в жилищно-гражданском строительстве. К., 1981; Использование солнечной энергии для тепло- и холодоснабжения гражданских зданий. К., 1981 (співавтор); Комплексная система управления качеством строительного проектирования. Москва, 1983.
Рекомендована література
- Гречина М. Архитектор Алексей Иванович Заваров // СиА. 1977. № 3;
- Заваров Олексій Іванович: Некролог // ГУ. 2003, 23 січ.
Завантажити статтю
Людина 
