ЗАВГОРО́ДНІЙ Василь Леонті­йович (26. 10. 1925, с. Водяне Компаніїв. р-ну, нині Кіровогр. обл. — 05. 04. 2009, Київ) — спів­ак, живописець, майстер різьбле­н­ня на дереві, письмен­ник. Заслужений артист УРСР (1967). Премія ім. К. Білокур (1995). Член НСМНМУ (1991). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київську консерваторію (1955; кл. І. Паторжинського). Працював у різних колективах та філармоніях, від 1960-х рр. — солістом хору ім. Г. Верьовки. У репертуарі — українські народні пісні (зокрема «Чом дуб не зелений», «Ой чорна я, си чорна») та думи, «Гей, зліталися орли» (музика і сл. П. Носача), «Гей, зійду на полонину» (музика і сл. М. Машкіна), «Дні­про-Славутич» (музика В. Верменича, сл. І. Неходи) «Гей, у граді Червоно­граді» (музика А. Кос-Анатольського, сл. Т. Одудька) та ін. Брав участь у регіон., всеукр. мист. ви­ставках від 1959. Персон. — у Києві (1968, 1972, 1980, 1985, 1990, 1993, 1995, 2000, 2004, 2009). Володів техніками олій. живопису, рельєф. і скульптур. (круглого) різьбле­н­ня. У творчості від­ображав нар. дух українців, звертався до етніч. мотивів. Створив образи-типажі селян, закоханих, чумаків, козаків, геть­манів, кобзарів; психол. порт­рети Т. Шевченка, Г. Сковороди, М. Гоголя, Лесі Українки, У. Кармелюка, О. Вересая, В. Лісовола, М. Сікорського; романт. краєвиди, іл. до нар. обрядів, символіко-декор. полотна. У червні 2003 від­крито «Музей козац. слави у творах З.» у Нац. істор.-культур. заповід­нику (Київ. обл.). Окремі роботи зберігаються в музеях Києва, Кіровогр. ХМ, Компаніїв. крає­знав. музеї. Автор кн. «Мій хутір: Вибр. тв.» (К., 2007).