ЗАВЕ́ЛЄВ Борис Ісакович (1876 — 28. 03. 1938) — кіно­оператор, педагог. Працював фото­графом. Від 1914 — оператор, згодом гол. оператор на кінофірмі «Акціонерне товариство О. Ханжонкова», де зняв фільми «Жінка завтрашнього дня» (1914–15, реж. П. Чардинін), «Пісня торжествуючого коха­н­ня» (1915), «Життя за життя» (1916; обидва — реж. Е. Бауер); у 1920-х рр.– оператор у ВУФКУ (Одеса–Ялта), де зняв фільми «Оста­н­ня ставка містера Ен­ніока», «По Європі блукає примара» (обидва — 1922, реж. В. Гардін), «Укразія» (1925), «Тарас Шевченко» (1926), «Тарас Трясило» (1927), «Черевички» (1928; усі — реж. П. Чардинін), «Звенигора» (1928, реж. О. Довженко) та ін. У фільмі «Звенигора» особливо яскраво роз­крився естетизм З. Зняв також фільм «Член парламенту» (1920, реж. Я. Протазанов, товариство «І. Єрмольєв»). Був одним з найви­значніших кіно­операторів Росії поч. 20 ст. Під час більшов. пере­вороту 1917 і воєн. дій 1918–20 працював у Грузії, де разом з І. Пере­сніані створив к/ф «Сурамська фортеця», що з успіхом демонструвався на екранах Німеч­чини, Франції, Іраку і Туреч­чини. Викладав у ВДІКу (Москва). Ре­прес. на поч. 1930-х рр.