Завод ім. В. Малишева

Визначення і загальна характеристика

«ЗАВО́Д ІМ. В. МАЛИШЕВА» — державне під­приємство, одне з провід­них у машинобудівній галузі промисловості і найбільше на пост­радянському просторі. Під­порядк. Мін-ву пром. політики України. Роз­таш. у Харкові. Засн. 1895 як Харків. паровозобуд. завод. У 2-й пол. 1936 перейм. на завод № 183 ім. Комінтерна (гол. кон­структор танк. КБ М. Кошкін), згодом завод № 75. Під час 2-ї світової війни у жовтні 1941 під­приємство еваку­йовано у м. Нижній Тагіл Свердлов. обл. (РФ) на тер. Урал. вагонобуд. заводу і організовано Урал. танк. завод № 183 (гол. кон­структор О. Морозов), який став гол. під­приємством з випуску танків Т-34 для фронту. Після війни від­новлено роботу під­приємства у Харкові. Від­тоді — Харків. завод транс­порт. машинобудува­н­ня. 1957 заводу присвоєно імʼя В. Малишева. 5 грудня 1897 випущено перший паровоз, а 1915 частка заводу становила понад 20 % від їхнього заг. виробництва у Рос. імперії. Від поч. створе­н­ня багато­профіл. під­приємство роз­вивалося пере­важно у таких напрямах: локомотивобудува­н­ня, зокрема паровозобудува­н­ня (1897–1941) та тепловозобудува­н­ня (1947–68); дизелебудува­н­ня — двигуни стаціонарні й суднові (від 1941), швидкохідні танкові і транс­порт­ні (від 1938), тепловозні (від 1947); гусеничне транс­порт­не машинобудува­н­ня — трактори та тягачі (від 1924), танки (від 1927); продукція вироб. при­значе­н­ня — енергет. вантажопід­йомне устаткува­н­ня (від 1904), с.-г. машини й механізми (від 1909), обладна­н­ня для шахт (від 1922) тощо. Серед структур. одиниць — маш.-буд. (виробництво бронетехніки), дизел. (випуск дизел. двигунів, генераторів і зап­частин до них, зокрема для модернізації тепловоз. парку України і країн СНД роз­роблено й успішно впроваджено низку дизель-генераторів Д-80, які від­повід­ають кращим світ. аналогам), мех.-збирал. (виготовле­н­ня зернозбирал. комбайнів, устаткува­н­ня для нафтогаз. промисловості), агрегат. (випуск двигунів спец. при­значе­н­ня, зокрема для військ., автомоб. та с.-г. техніки) заводи. З-д плідно спів­працює з казен. під­приємствами «Харківське кон­структорське бюро з машинобудува­н­ня ім. О. О. Морозова» (ХКБМ) та «Харківське кон­структорське бюро з двигунобудува­н­ня» (ХКБД) і є гол. виробником бронетехніки в Україні. 1929 виготовлено перший зразок танка Т-12, 1931 роз­почато виробництво танків серії БТ — від БТ-2 до БТ-7М. Зокрема танків БТ-2 у період 1932–33 випущено 610 од., БТ-5 у 1933–34 — бл. 2 тис. од., БТ-7 у 1935–39 — понад 4,5 тис. од., БТ-7М у 1940 — бл. 800 од. У жовтні 1940 роз­почато серійне виробництво кращого серед. танка 2-ї світової війни Т-34-76 (створ. під керівництвом М. Кошкіна; у світі виготовлено понад 60 тис. од.) з дизел. двигуном В-2. Найбільше (понад 15 тис. од.) їх було випущено на заводі № 183 у Нижньому Тагілі. 1943 на базі Т-34-76 створ. модернізов. танк Т-34-85 (встановлено потужнішу гармату у просторішій башті, екіпаж збільшився від 4-х до 5-ти осіб). 1944 на заводі виготовлено і ви­пробувано танк Т-54, а згодом на його базі створ. танки Т-55, Т-62, Т-64, Т-72, Т-80 та ін. їхні модифікації. 1985 роз­почато серійне виробництво Т-80УД, 1997–99 виготовлено 320 таких бо­йових машин і пере­дано (від­повід­но до замовле­н­ня) Паки­стану. На його базі 1995 створ. один з кращих сучас. танків Т-84 та його модифікації Т-84У «Оплот» і Т-84-120 «Ятаган». Нині разом із ХКБМ та ХКБД під­приємство випускає сучасні зразки спец. гусенич. та коліс. машин військ. при­значе­н­ня, а також за­ймається модернізацією військ. техніки, випущеної у післявоєн. рад. період і є на озброєн­ні багатьох країн світу. Зокрема 2004 завод (від­повід­но до замовле­н­ня МО України) роз­почав модернізацію танка Т-64, який згодом отримав назву Т-64БМ «Булат»; 2007–08 для ЗС України виготовив і пере­дав 56 таких машин; 2009 отримав замовле­н­ня на модернізацію 29-ти вітчизн. танків Т-64 до рівня бо­йової машини «Булат». Окрім танків, під­приємство виготовляло тягачі та бронетранс­портери, серед них — артилер. тягачі «Ворошиловець» (1935) та АТ-45 (1944), армій. тягач БТМ-3 (1957), важкий транс­портер МТТ (1977), а також тягачі для цивіл. потреб: антарктич. тягач-снігохід «Харківчанка» (1958) та «Харківчанка-2» (1976), тягач для пожежогасі­н­ня у важкодо­ступ. місцях (1993) тощо. Нині завод працює над виробництвом укр. легкої бронетехніки (БТР-3, БТР-4, БТР «Дозор-Б»), а також модернізацією БТР-60/70, БТР-50, БМП-2.

Важл. аспектом діяльності заводу є дизелебудува­н­ня — як спеціальне, так і для потреб нар. господарства. 1911 роз­почато виробництво нафт. і газ. двигунів, 1913 виготовлено перші дизел. двигуни потуж. 800–1000 к. с., 1929 — перший зразок суднового дизеля типу «Зульцер», 1931 — перший в СРСР без­ком­пресор. дизель Д-40 влас. кон­струкції. 1939 впроваджено у серійне виробництво танк. дизель типу В-2 різних модифікацій. 1955 виготовлено перший турбопоршневий танк. дизель 5ТД (1964 роз­почато серійне виробництво, потуж. 700 к. с.), 1967 — перший танк. дизель 6ТД, а також створ. й ви­пробувано тепловоз. дизель Д-70. Крім того, 1963 роз­почато серій. випуск газ. двигунів 11ГД100 та судн. дизелів 10Д100 (у 1989 модернізов.). Водночас із виробництвом модернізов. тепловоз. дизелів 10Д100М1Б (для тепловозів типу ТЕ10, значна частина яких екс­плуатується в РФ, Казах­стані, Турк­мені­стані, Азербайджані) на заводі проводяться (від 1994) активні роботи з модернізації тепловозів новими уніфіков. двигунами типу Д-80, зокрема 1Д80Б (для тепловозів ТЕ-116; їхнє встановле­н­ня роз­почато 1998) та 4Д80Б (тепловоз ЧМЕ-3). Підпр-во — єдиний в Україні виробник двигунів для локомотивів (80 % тепловозів колиш. СРСР оснащені харків. дизелями). Роз­почато роботи щодо роз­робле­н­ня та створе­н­ня й ін. двигунів, як для залізнич. транс­порту, так і для ін. галузей промисловості.

Окреме місце в історії заводу за­ймає машинобудува­н­ня цивіл. при­значе­н­ня: локомотиво- та тракторобудува­н­ня, устаткува­н­ня для паливно-енергет. комплексу тощо. 1921 роз­почато випуск паровозів серії «Е». Після 2-ї світової війни на заводі організовано виробництво тепловозів та двигунів до них. 1947 випущено перший тепловоз ТЕ-1 із дизелем Д-50 (до 1950 виготовлено 297 од.), 1948 — вантажно-магістральні ТЕ-2 (до 1955 побудовано 528 локомотивів) та 1955 — ТЕ-3 із дизелем 2Д100, 1956 — пасажир. ТЕ-7 (до 1964; спільно з Луган. тепловозобуд. заводом виготовлено 113 од.), 1958 — ТЕ-10 із дизелем 9Д100 (у 1958–61 завод побудував 26 таких тепловозів), 1960 — пасажир. ТЕП-10 (до 1964 випущено 335 локомотивів). Вагомий вклад під­приємство зробило також у роз­виток с.-г. техніки — виробництво тракторів, комбайнів тощо. 1924 під­приємство випустило перший в СРСР гусенич. трактор «Комунар» (до 1931 виготовлено бл. 2 тис. од.; використовувався пере­важно у ліс. госп-ві та як артилер. чи танк. тягач), 1935 роз­почато виробництво потужніших гусенич. тракторів «Комінтерн» (всього виготовлено бл. 1800 од.; під час війни успішно екс­плуатувався як артилер. тягач), 1995 — гусенич. бульдозера БГ-1, 1999 — зернозбирал. комбайна «Обрій», який вирізняється серед ін. вітчизн. комбайнів можливістю обмолоту зерна з вологістю до 26 % (випускає 10–20 од. щороку).

Підпр-во спеціалізується також на виготовлен­ні генераторів різних типів та модифікацій, зокрема 1965 роз­почато виробництво стаціонар. автоматизов. дизель-генераторів 15Д100, у 1970 — 3Д70, у 1978 — 5Д70 та ін. Досягне­н­ням колективу заводу стало виготовле­н­ня електро­станцій на базі газ. двигуна-генератора 11ГД100М потуж. 1000 кВт, які за­стосовують для автоном. енергопо­стача­н­ня під­приємств. З-д також випускає понад 50 найменувань продукції для паливно-енергет. комплексу: бурові установки для ремонту й освоє­н­ня нафт. і газ. свердловин, бурошнекові комплекси БШК-2ДМ для без­людного видобува­н­ня вугі­л­ля з тонких пластів, комплекс машин для ремонту трубо­проводів тощо.

Підпр-во екс­портує продукцію у Білорусь, Естонію, Казах­стан, Китай, Литву, Паки­стан, Польщу, РФ, Турк­мені­стан, Узбеки­стан та ін. країни. Діє музей історії заводу. Соц. сфера: житл. будинки, 2 гуртожитки, дит. оздоров. табір, Будинок культури «Металіст». Кількість працівників (2009) — 4500 осіб. Тривалий час під­приємство очолювали П. Ріц­цоні (1895–1908), Я. Коробка (1908–17), Ю. Максарьов (1938–45), М. Личагін (1958–65, 1975–84), О. Соїч (1965–75), В. Пивоваров (1984–91), Г. Гриценко (2001–06), від 2007 — в. о., від 2009 — ген. дир. О. Під­горний.

Літ.: ХПЗ — завод имени Малышева 1895–1995: Краткая история развития. Х., 1995.

Г. В. Би­стріченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю