ЗАВОРО́ТНІЙ Олексій Тимофі­йович (24. 11. 1948, смт Сахновщина Харків. обл. — 16. 02. 2025, Рівне) — актор, режисер, письмен­ник, педагог. Заслужений артист України (1996). Премія ім. Лесі Українки (2009). Закін. Харків. ін­ститут мистецтв (1972; курс Л. Сердюка). Працював актором Запоріз. ім. М. Щорса (1972–78) та Рівнен. (1984–2002) укр. муз.-драм. театрів, Львів. укр. драм. театру ім. М. Заньковецької (1978–84). Від 2003 викладав у Рівнен. гуманітар. університеті: від 2007 — професор кафедри театр. режисури. Для З.-актора характерний широкий творчий діапазон — від ролей гострохарактер. та комедій. до глибоко драм. і трагедійних. Засн. нар. театру «Ярило» (1985), низки екс­перим. студент. та шкіл. театрів у Рівному. Автор сценаріїв, реж.-по­становник та учасник літ.-мист. вечорів, присвяч. річницям від дня народж. У. Самчука, Лесі Українки, І. Франка, Т. Шевченка та ін. Створив монови­стави «Чорнобильська мадон­на» (1988, за І. Драчем), «Голодомор тридцятих» (1989, за А. Дімаровим), «Лис Микита» (1990, за І. Франком); кіносценарії «По­гляд сльози» (за В. Мазаним), «Сіті Пандори» (за П. Велесиком); літ.-муз. композиції (також виконавець) за творами Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, Олександра Олеся, В. Симоненка, І. Драча та ін. Знявся у т/ф «Кайдашева сімʼя» (1981, реж. Т. Магар), «Шлях на Берестечко» (1989, реж. В. Вітер), «Свою Україну любіть» (1994, реж. М. Ігнатюк), «Улас Самчук повертається» (1995), «Твердиня над Іквою» (2000), «Волинськими дорогами Тараса» (2001), «Така, як ти колись лілея...» (2002; усі — реж. В. Рябунець); також знявся й був режисером т/ф «Струїли все, пора на карантин» (1997), «Назар Стодоля» (1998), «Брати Заворотні» (1999), в остан­ньому у спів­авт. з М. Нестеренком). Автор низки навч. посібників, зокрема «Мистецтво живого слова» (2003), «Вихова­н­ня актора (від вправ до слова)» (2007), «Творчі та педагогічні майстерні митців театру» (2010; усі — Рівне).