Кузьма Роман Володимирович
КУЗЬМА́ Роман Володимирович (псевд. — Турянський; 25. 05. 1894, с. Стриївка, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. — 29. 08. 1940, Москва) — громадсько-політичний діяч. Закін. Академ. гімназію у Львові, навч. на мед. факультеті Львів. університету. 1915–16 — чл. Інтернац. рев. демократії. Під час укр.-польс. війни 1918–19 — лікар 1-ї бригади УСС УГА. Від 1920 — в УСРР. 1921–24 перебував на парт. і пед. роботах у м. Бердичів (нині Житомир. обл.), працював головою Київ. губерн. відділу профспілки працівників освіти й викладав у Київ. с.-г. інституті. 1924 спрямований Комінтерном на підпіл. роботу в Зх. Україну, обраний чл. ЦК КПЗУ. Від 1926 — представник КПЗУ в польс. секції Комінтерну. Після розколу ЦК КПЗУ очолив «більшість», критикував політику парт. керівництва УСРР на чолі з Л. Кагановичем. У виступі на засіданні виконкому Комінтерну 28 березня 1927 заперечив обґрунтованість звинувачень керівництва КП(б)У на адресу колиш. наркома освіти УСРР Ю. Шумського. 18 лютого 1928 виконком Комінтерну за поданням ЦК КПЗУ-«меншості», ЦК КП(б)У та ЦК КП Польщі виключив т. зв. групу Василькова–Турянського з партії і Комінтерну. В квітні 1928 опублікував у газеті нім. лівоопозицій. Ленін. союзу «Die Fahne des Kommunismus» листа, в якому розкритикував сталін. політику в нац. питанні. 1929 визнав свої «помилки» і звернувся до ЦК КПЗУ та ЦК КП Польщі з проханням поновити його в партії, яке було відхилене. 1932 переїхав до Москви, працював у видавництві Профінтерну. Проходив у справі укр. контррев. організації, яку нібито очолював М. Волобуєв. 8 лютого 1933 заарешт., у справі Укр. військ. організації засудж. до 5-ти р. позбавлення волі. Покарання відбував у Владимир. в’язниці (РФ). Після звільнення жив у Москві, працював у ред. друк. органу ЦК ВКП(б) «Крестьянская газета». 11 лютого 1939 щодо нього розпочато нове слідство за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини й Польщі. 13 березня того ж року заарешт., під час допитів підписав зізнання, які від нього вимагали слідчі, однак у ході закритого судового засідання 16 липня 1940 відмовився від своїх показань, проте був засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1958.
Рекомендована література
- Галушко Є. М. Нариси історії ідеологічної та організаційної діяльності КПЗУ в 1919–1928 рр. Л., 1965;
- Сливка Ю. Сторінки історії КПЗУ. Л., 1989;
- Рубльов О. С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. К., 1994;
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919. Л., 1998.
Завантажити статтю
Людина 
