Єфремов Іван Миколайович

ЄФРЕ́МОВ Іван Микола­йович (06(18). 01. 1866, Харків — 13. 01. 1945, Париж) — громадсько-політичний діяч. Закін. Моск. університет (1891). Мав великі землеволоді­н­ня в Обл. війська Донського, де організував низку с.-г. т-в, а також за­ймався громад. діяльністю. Депутат 1–3-ї Держ. дум Росії (об­стоював інтереси донських козаків). Один із лідерів Партій мирного оновле­н­ня (1906), про­гресистів (1912), Рос. радикал.-демократ. партії (1917). Критикував дії уряду під час 1-ї світової війни; у зовн. політиці ви­ступав за союз із Францією та Великою Британією і зближе­н­ня народів Росії та Європи; закликав депутатів ігнорувати царський указ про роз­пуск Думи і захопити владу. У липні–вересні 1917 — міністр юстиції та держ. на­гляду Тимчас. уряду. Від­хилив пропозицію балотуватися на виборах отамана Донського козачого війська (під­тримав кандидатуру генерала О. Каледіна). Від жовтня 1917 — над­звич. послан­ник і повноваж. пред­ставник Тимчас. уряду в Швейцарії. Після більшов. пере­вороту 1917 від­мовився під­порядкуватися Наркомату іноз. справ РСФРР і залишився в еміграції. Читав лекції з питань між­нар. від­носин у Сорбон­ні (1926), Гааз. академії між­нар. права (1927), Франко-рос. ін­ституті в Парижі (1927–28). Голова Комітету допомоги рос. письмен­никам і вченим у Франції (від 1925).

Завантажити статтю