Загальна історія
Визначення і загальна характеристика
ЗАГА́ЛЬНА ІСТО́РІЯ Термін «З. і.» був широко вживаним у вітчизн. істор. науці у 19 — на поч. 20 ст. Ним позначали комплекс істор. дисциплін, до якого входили: зарубіжна історія, стародавня історія та спец. істор. дисципліни. Словосполучення «З. і.» (рос. — «всеобщая история») використовували також для найменування каф. істор.-філол. факультетів у Харків., Київ. та Новорос. (Одеса) університетах. Поява терміна «З. і.» у зарубіж. істор. літературі пов’язана із працею філософа І. Хладеніуса «Allgemeine Geschichtswissenschaft» («Загальна історична наука», Ляйпциґ, 1752). Його застосовували на позначення нового розуміння історії — не як універсал. історії, що є «сумою» окремих подій і наставницею життя, а як історії, що є раціонально влаштованою системою дослідж. людських дій, чия цілісність розкривається через їх осмислення (див. Філософія історії). Терміном «З. і.» послуговувалися А.-Л. Шльоцер, І. Кант, Г. Луден, Вольтер, Ф. Ґізо. Засн. ґеттінґен. школи істориків і основоположник модер. нім. історіографії І. Гаттерер 1767–71 видавав впливовий фаховий ж. «Allgemeine historische Bibliothek». Важливе значення для змістов. наповнення терміна мала праця В. фон Гумбольдта «Über die Aufgabe des Geschichtsschreibers» («Про завдання історіографів», 1821), в якій автор виклав власне бачення мети істор. науки: представляти кожну подію як частину сукупного, або ж уміти розпізнати в кожній події контури історії загалом. З появою й поширенням у 2-й чв. 19 ст. «Vorlesungen über die Geschichte der Philosophie» («Лекцій з філософії історії») Ґ. Геґеля термін «З. і.» поступово почав витісняти термін «всесвітня історія». В сучас. укр. історіографії термін «всесвітня історія» вживають як умовну назву зарубіж. та стародав. історії.
Рекомендована література
Завантажити статтю
