Загальні принципи права
ЗАГА́ЛЬНІ ПРИ́НЦИПИ ПРА́ВА – поширені на всю систему права основні положення та ідеї, що визначають її особливості й закономірності розвитку. До З. п. п. зараховують принципи соц. справедливості, гуманізму, юрид. рівності громадян, єдності суб’єктив. прав та юрид. обов’язків, законності у процесі створення і реалізації норм права, демократизму, поєднання переконання і примусу в праві та ін.
Принцип соц. справедливості має нормативно-оціноч. характер, виражає заг.-соц. сутність права та передбачає відповідність вчинених дій їхнім наслідкам (відповідність між правопорушенням та мірою покарання за нього, між спричиненою шкодою і її відшкодуванням, між працею та оплатою цієї праці тощо). Принцип гуманізму передбачає верховенство прав і свобод людини, притаман. їй від народж., які є невідчужуваними та непорушними, мають вищу цінність. Визнання, дотримання та захист прав і свобод людини — гол. обов’язок держави. Фундаментал. конституц. положенням є можливість дальшого розвитку, розширення та вдосконалення системи прав і свобод без звуження їхнього змісту та обсягу. Принцип юрид. рівності закріплює рівний правовий статус усіх громадян: кожен може користуватися всім обсягом конституц. прав і свобод, рівний перед законом та має єдину для всіх правосуб’єктність. У Конституції України зазначено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політ., реліг. та ін. переконань, статі, етніч. і соц. походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та ін. ознаками. Принцип єдності суб’єктив. прав і юрид. обов’язків передбачає, що всі люди є рівними та вільними, мають невід’ємні права на життя, свободу, освіту, повагу своєї гідності, юрид. допомогу тощо. Цей комплекс прав становить певну систему, до якої входять особисті, громадян., політ., соц., екон., культурні та екол. права. Він природ., невід’єм. від людини та зумовлений самим фактом її існування. Держава не лише закріплює права й свободи, гарантує можливість їх здійснення, а й покладає на громадянина виконання певних юрид. обов’язків (захист Вітчизни, сплата податків, незаподіяння шкоди природі, культур. спадщині та ін.). Принцип законності у процесі створення і реалізації норм права відображений у правотвор. діяльності держ. органів у рамках їхньої компетенції, дотримання певної процедури прийняття, здійснення контролю за своєчас. внесенням змін та доповнень до існуючих нормативно-правових актів, дотримання ієрархічності нормативно-правових актів, серед яких найвищу юрид. силу має конституція. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймають на основі й відповідно до неї. Цей принцип здійснюється у процесі реалізації норм права. Принцип демократизму — вивчення соц. інтересів і можливість їхнього вираження у процесі правотворчості, врахування сусп. думки щодо проектів правових актів. Принцип поєднання переконання і примусу в праві передбачає застосування примусу після використання методів переконання та має другорядне значення. Його реалізують в особл. процесуал. формі, він чітко визначений у нормативно-правових актах і включає різноманітні засоби впливу (попередження, юрид. відповідальність, санкції тощо).
Літ.: Колодій А. М. Принципи права України. К., 1998; Балаклицький І. І. Загальні принципи права як сутність його характеристики // Держава і право. 2009. Вип. 45.
Т. І. Ковальчук
Рекомендована література
- Колодій А. М. Принципи права України. К., 1998;
- Балаклицький І. І. Загальні принципи права як сутність його характеристики // Держава і право. 2009. Вип. 45.
Світ-суспільство-культура 
