Загальні принципи права

ЗАГА́ЛЬНІ ПРИ́НЦИПИ ПРА́ВА — поширені на всю систему права основні положе­н­ня та ідеї, що ви­значають її особливості й закономірності роз­витку. До З. п. п. зараховують принципи соц. справедливості, гуманізму, юрид. рівності громадян, єд­ності субʼєктив. прав та юрид. обовʼязків, закон­ності у процесі створе­н­ня і реалізації норм права, демократизму, по­єд­на­н­ня пере­кона­н­ня і примусу в праві та ін.

Принцип соц. справедливості має нормативно-оціноч. характер, виражає заг.-соц. сутність права та перед­бачає від­повід­ність вчинених дій їхнім наслідкам (від­повід­ність між правопоруше­н­ням та мірою покара­н­ня за нього, між спричиненою шкодою і її від­шкодува­н­ням, між працею та оплатою цієї праці тощо). Принцип гуманізму перед­бачає верховенство прав і свобод людини, притаман. їй від народж., які є невід­чужуваними та непорушними, мають вищу цін­ність. Ви­зна­н­ня, дотрима­н­ня та захист прав і свобод людини — гол. обовʼязок держави. Фундаментал. кон­ституц. положе­н­ням є можливість дальшого роз­витку, роз­шире­н­ня та вдосконале­н­ня системи прав і свобод без звуже­н­ня їхнього змісту та обсягу. Принцип юрид. рівності закріплює рівний правовий статус усіх громадян: кожен може користуватися всім обсягом кон­ституц. прав і свобод, рівний перед законом та має єдину для всіх правосубʼєктність. У Кон­ституції України за­значено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політ., реліг. та ін. пере­конань, статі, етніч. і соц. походже­н­ня, майнового стану, місця прожива­н­ня, за мовними та ін. ознаками. Принцип єд­ності субʼєктив. прав і юрид. обовʼязків перед­бачає, що всі люди є рівними та вільними, мають невід­ʼємні права на життя, свободу, освіту, повагу своєї гідності, юрид. допомогу тощо. Цей комплекс прав становить певну систему, до якої входять особисті, громадян., політ., соц., екон., культурні та екол. права. Він природ., невід­ʼєм. від людини та зумовлений самим фактом її існува­н­ня. Держава не лише закріплює права й свободи, гарантує можливість їх здійсне­н­ня, а й покладає на громадянина викона­н­ня певних юрид. обовʼязків (захист Вітчизни, сплата податків, незаподія­н­ня шкоди природі, культур. спадщині та ін.). Принцип закон­ності у процесі створе­н­ня і реалізації норм права від­ображений у правотвор. діяльності держ. органів у рамках їхньої компетенції, дотрима­н­ня певної процедури прийня­т­тя, здійсне­н­ня контролю за своєчас. внесе­н­ням змін та доповнень до існуючих нормативно-правових актів, дотрима­н­ня ієрархічності нормативно-правових актів, серед яких найвищу юрид. силу має кон­ституція. Закони та підзакон­ні нормативно-правові акти при­ймають на основі й від­повід­но до неї. Цей принцип здійснюється у процесі реалізації норм права. Принцип демократизму — ви­вче­н­ня соц. інтересів і можливість їхнього вираже­н­ня у процесі правотворчості, врахува­н­ня сусп. думки щодо проектів правових актів. Принцип по­єд­на­н­ня пере­кона­н­ня і примусу в праві перед­бачає за­стосува­н­ня примусу після викори­ста­н­ня методів пере­кона­н­ня та має другорядне значе­н­ня. Його реалізують в особл. процесуал. формі, він чітко ви­значений у нормативно-правових актах і включає різноманітні засоби впливу (попередже­н­ня, юрид. від­повід­альність, санкції тощо).

Завантажити статтю