КРИМСЬКОТАТА́РСЬКА МО́ВА — одна із західнокипчацьких мов тюркської мовної сімʼї. Поширена в АР Крим України, Румунії, Туреч­чині, Узбеки­стані та деяких країнах Східної Європи. Кіль­кість носіїв — близько 700 тис. осіб. Структура К. м. неоднорідна, у ній ви­окремлюють 3 діалекти: пів­нічний (степовий), середній і пів­ден­ний, або пів­ден­н­обережний (на основі якого роз­вивалася літературна мова до початку 20 ст.).

Остан­ній формувався під значним впливом турецьких говорів. Основа середнього діалекту — половецька мова, що функціонувала в Криму у 14 ст. і від­ображена у «Codex Cumanicus» («Куманський кодекс»). За класифікацією середній діалект належить до західно-кипчацької групи західної гілки тюркських мов. Пів­нічний діалект близький до мов кипчацько-ногайської під­групи, особливо ногайської мови, що функціонує й нині на Пів­нічному Кавказі; зараховують до східно-кипчацької групи західної гілки тюркських мов. Від трав­ня 1944 у результаті депор­тації кримськотатарського народу з Криму, а потім і репатріації, ком­пактність носіїв діалектів і говірок було порушено. Асиміляція населе­н­ня зумовила зникне­н­ня діалектного мовного середовища. Роз­­біжності між діалектами і говірками по­ступово стираються. Су­часна літературна К. м. базується на се­­редньому (половецько-кипчацькому) діалекті. Типологічно К. м. належить до аглютинативних мов. Основний спосіб афіксації — суфіксація. Фонетична структура пред­ставлена 8 голосними і 23 приголосними фонемами. Голосні (а, е, ы, и, о, ö, у, ÿ) характеризуються стійкістю (нередукованістю) у всіх позиціях, за винятком ы, и, що редукуються у по­єд­нан­ні з сонорними. Фонетичною особливістю є наявність послідовної палатальної гармонії голосних за обмеженої губної гармонії.

Писемність К. м. у 20 ст. реформували кілька разів: до 1929 ви­­користовували арабське письмо, 1929–38 — латиницю, потім — кирилицю, якою кримські татари користуються й нині. У квітні 1992 у Сімферополі проведено між­народну наукову конференцію, присвячену про­блемам пере­ходу на латинську графіку. Новий алфавіт роз­роблено і прийнято у вересні того ж року, 1997 легітимовано Верховною Радою АР Крим. Окрім кирилиці, крим­­ськотатарські ЗМІ нині активно використовують нову графіку. У лексиці поряд із загальнотюркським плас­том виділяють числен­ні запозиче­н­ня з арабських, перських, грецьких та ін. мов. Перші писемні памʼятки да­­тують 13 ст.