Загродський Олександр Олександрович
ЗАГРО́ДСЬКИЙ Олександр Олександрович (10. 04. 1889, с. Зеленьків Уман. пов. Київ. губ., нині Тальнів. р-ну Черкас. обл. — 04. 08. 1968, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — військовик. Брат А. Загродського. Генерал-полковник Армії УНР. Під час 1-ї світової війни воював на Пд.-Зх. фронті. Від 1917 — в укр. армії: 1918 — командир 1-го запороз. куреня Окремого Запороз. загону, 1-го стрілец. полку, Запороз. дивізії, Запороз. корпусу; за Гетьманату — командир 1-го Запороз. пішого полку; 1919 — командир 3-ї дивізії, 2-ї Волин. дивізії у Першому Зимовому поході, 1920 — заступник головнокомандувача Армії УНР. Від 1920 — у таборі інтернов. 2-ї Волин. дивізії в м. Каліш (Польща): чл. правління Укр. станиці, Укр. військ.-істор. товариства, голова Ради Хреста Симона Петлюри, Спілки укр. воєн. інвалідів у Польщі. Від 1945 — на еміграції у Німеччині, від 1949 — у США. Входив до Військ. мін-ва уряду УНР в екзилі.
Рекомендована література
- Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007;
- Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ століття. Л., 1995.
Завантажити статтю
Людина 
