Запороже

«ЗАПОРО́ЖЕ»  — українське академічне товариство. Перша громада «З.» існувала 1906–08 у Чернівцях під керівництвом П. Мігули, налічувала 43 члени. 10 травня 1910 з ініціативи проф. Чернів. університету В. Мільковича засн. нове товариство. Складалося зі звич. (юнаки, козаки, неактивні козаки, батьки) та надзвич. (довірчі члени — конкнайпанти, допомагаючі члени, почесні батьки) членів. Упр. здійснювалося старшиною, до якої належали старший (сеньйор), підстарший (консеньйор), писар, старший юнак (фуксмайор). 1-й старший — Н. Бігарій. Найвищим органом була Ген. рада козацька, яка збиралася раз на півроку для вирішення організац. питань товариства. В окремих випадках скликалася Надзвич. ген. рада козацька. До відзнак «З.» належали шапка (оксамитова, від 1932 — 8-рогова мазепинка з ключем товариства) та стрічка (малиново-біла — для юнаків, малиново-біло-золота — для козаків). До 1-ї світової війни товариство займалося громад. та культ.-осв. діяльністю, при ньому діяли театр. гурток та студент. хор. Член громади брали участь у створенні «Січей» у містечках, селах Буковини, читалень, ощад. кас, кооперативів, осередків робіт. товариства «Гайдамаки». Почес. батьками «З.» були 1914 М. Василько, А. Галіп, О. Калужняцький, О. Попович, С. Яричевський, 1938 — В.-С. Залозецький-Сас, С. Смаль-Стоцький. Під час 1-ї світової війни припинило активну діяльність; деякі його члени воювали у лавах УСС. 1916 при «З.» створ. середньошкіл. товариство «Пороги». 1918 запорожці взяли участь у спробі встановлення укр. влади на Буковині, 1919 — у воєн. діях у Галичині, Сх. Україні. Член товариства М. Догомиля 1919–20 був радником з торгівлі Надзвич. дипломат. місії УНР у Румунії (Бухарест). Від 1920 «З.» знову провадило широку культ.-осв. роботу (старший — О. Шкраба), зокрема того ж року чл. організації стали співзасн. спорт. клубу «Довбуш», муз. товариства «Буковинський Кобзар». Регулярно проводилися вакац. курси українознавства, якими керували О. Попович, Є. Томоруг, Є. Масікевич та ін. 1925 румун. влада заборонила діяльність товариства після інциденту на дит. святі та спроб вести українознавчі курси, хоча позиції громади щодо діючої влади були помірковані. 1928 чл. заборон. товариства створили укр. культурно-спортивне товариство «Роксоланія», яке очолили Є. Томоруг, Л. Романовський, О. Деренецький та ін. Того ж року «З.» відновило діяльність як укр. козацтво (старші — Є. Масікевич, С. Буш). 1929 підписано «Братній союз» із товариством «Чорноморе» (діяло у Чернівцях 1913–14, 1923–40). «З.» брало участь у підтримці студентів Укр. госп. академії в Подєбрадах (Чехія), стало співзасн. Союзу укр. студент. організації у Румунії. 1929–30 діяв театр. гурток, актив. чл. якого були П. Козуб, А. Живко та ін. 1924 нараховувалося 148, 1925 — 156, 1929 — 118, 1934 — 238 чл. організації. У 1930-х рр. запорожці перебували у картелі з «Чорноморе», підтримували стосунки з товариствами «Громада» та «Буковина», влаштовували спільно вечірки з метою збору коштів для бідних студентів. 1931 делегація організації взяла участь у з’їзді корпорацій «З.» із Чернівців, Львова, Варшави, Ґданська (Польща), Праги, Відня, де було засн. Союз «Запорожа» для координації праці однойм. т-в; почес. головою обрано І. Поповича. 1932 товариство спільно з «Чорноморе» та хором «Міщанської читальні» організувало концерт на честь О. Кобилянської, 1935 відзначило 25-річчя власної діяльності, а вже 1937 румун. вла- да знову заборонила «З.», хоча формально воно існувало до 1940. У 1992 випускники й викл. Чернів. університету та мед. інституту (бл. 20 осіб) відновили діяльність «З.», гол. увагу акцентуючи на політ. діяльності. Головою обрано О. Хавича. Від 1993 діяльність товариства набувала ознак традиц. європ. студент. корпорації. «З.» встановило зв’язки з академ. товариствами Німеччини, Австрії, Європ. союзом християн. студент. об’єднань. 1995 колишні чл. товариства з Пн. Америки визнали оновлене «З.» правонаступником того, що існувало у 1910–40-х рр. Товариство займається організацією культурно-просвітниц. заходів, зокрема «Запорозьких балів».

Рекомендована література

1. Буковина: її минуле і сучасне. Париж; Філадельфія; Дітройт, 1956;
   Google Scholar Internet
2. Вацеба О. Нариси з історії західноукраїнського спортивного руху. Ів.-Ф., 1997.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю