Запорожець

Визначення і загальна характеристика

«ЗАПОРО́ЖЕЦЬ» — перший український легковий автомобіль. На поч. 1950-х рр. економіка країн Зх. Європи загалом подолала повоєн. спад, однак купівельна спроможність більшості насел. залишалася невисокою. У таких умовах автомоб. фірми роз­робляли невеликі та порівняно недорогі моделі, літраж двигунів яких не пере­вищував 600 см³ (звідси й назва класу — мікролітражки). 1958 у заг. виробництві автомобілів у Італії вони склали 58, ФРН — 39,4, Франції — 25,2, Великій Британії — 19,3 %. РМ СРСР з метою задовольнити потребу насел. у до­ступ. й економ. автомобілях індивід. користува­н­ня того ж року прийняла по­станову «Об организации производства микролитражных автомобилей». Місцем випуску рад. мікролітражок обрано Запоріз. завод «Комунар» (нині Запоріз. автомобілебуд. завод), який до того виготовляв комбайни та різноманітну техніку для с. господарства. Менш ніж за рік тут зведено новий інструментал. цех пл. 6 тис. м², першу чергу кузов. цеху, будівлю кон­структор.-екс­перим. від­ділу. Вироб-во двигунів налагоджено на Мелітоп. мотор. заводі (Запоріз. обл.). Кон­струкцію першого автомобіля марки «З.» (ЗАЗ-965) роз­робили фахівці Моск. заводу малолітраж. автомобілів і Моск. н.-д. автомоб. ін­ституту (прототипом став Fiat 600 1956 р.), за­провадили у серійне виробництво (після знач. вдосконалень) — кон­структори Запоріз. автомоб. заводу на чолі з Ю. Сорочкіним. Перший автомобіль виготовлено 1959, на­ступ. року серійні моделі оглянуло у Москві вище рад. кер-во, зокрема М. Хрущов, який висловив побажа­н­ня зробити «З.» до­ступним за ціною для широкого загалу, і Л. Брежнєв. 1962 для ви­пробува­н­ня можливостей «З.» проведено авто­пробіг довж. у 22 тис. км. через тер. УРСР, прибалт. й середньоазій. респ. і Краснояр. краю РФ. Не­зважаючи на недоліки, ви­пробувачі від­значали витривалість та високу прохідність по без­доріж­жю, зумовлені кон­струкц. особливостями (рівне, без тунелю кар­дан. вала днище, коротка база, 20-сантиметр. кліренс, навантажена ведуча вісь). Під маркою «З.» випускали (деякий час паралельно) фактично два різних поколі­н­ня автомобілів, технічно повʼязаних між собою: у 1960–69 — перше (ЗАЗ-965, -965А), у 1967–94 — друге (ЗАЗ-966, -966В, -968, -968А, -968М). Характерні особливості кон­струкції «З.» обох поколінь: задньомоторне компонува­н­ня з пов­здовжнім роз­міще­н­ням двигуна за задньою віссю, роз­ташува­н­ня коробки пере­дач у межах коліс. бази, кузов типу 2-двер. седан, V-подіб. чотирициліндр. карбюратор. двигун повітр. охолодже­н­ня, незалежна під­віска. З урахува­н­ням макс. уніфікації із «З.» (окрім кузова) роз­роблено військ. всюдихід ТПК (ЛуАЗ-967) й ін. автомобілі, які виготовляв Луцький автомоб. завод. Модель ЗАЗ-965 випускали 1960–69. Вона мала чотириміс. кузов із взаємозамін. лобовим і заднім склом, привареними пере­дніми крилами, дверцями, що від­кривалися назад. Робочий обʼєм двигуна — 746 см³, потуж. — 22 к. с. Модифікація ЗАЗ-965А від­різнялася збільшеними робочим обʼємом двигуна (887 см³) та потуж. (27 к. с.), одним глушником (замість двох), від­сутністю деяких декор. елементів на кузові. Роз­робле­н­ня на­ступ. поколі­н­ня «З.» роз­почато майже від­разу після за­провадже­н­ня у виробництво поперед. — 1961, проектува­н­ня, ви­пробува­н­ня та під­готовку до виробництва завершено 1966. Модель ЗАЗ-966 випускали 1966–74. Вона мала новий кузов більшого роз­міру та ваги і від 1967 оснащувалася двигуном робочим обʼємом у 1200 см³ потуж. 40 к. с., але через недо­статню їхню кількість використовували й менш потужні двигуни поперед. поколі­н­ня. 1972–79 виготовляли моделі ЗАЗ-968 і -968А, які від­різнялися одна від одної лише деякими тех. змінами, 1979–94 — ЗАЗ-968М, що мала нову систему охолодже­н­ня й дещо видо­змінені екс­терʼєр та інтерʼєр (на ці моделі встановлювали двигуни з робочими обʼємами у 890 і 1200 см³ потуж 28, 41, 45, 50 к. с.). Окрім базових, випускали екс­порт­ні модифікації, зокрема й із право­сторон. роз­міще­н­ням керма — ЗАЗ-965Э, -965АЭ, -966Э, -968Э, 968АЭ під торг. по­значе­н­ням «Yalta» або «Eliette» (залежно від країни продажу). Вони від­різнялися покращеною шумоізоляцією, наявністю радіо­при­ймача, попільниці та ін. (роз­по­всюджували в Австрії, Бельгії, Фінляндії). Загалом виготовлено 3 422 444 автомобілі марки «З.». У СРСР вони користувалися популярністю завдяки від­носній дешевизні (у серед. 1970-х рр. коштували 3–3,5 тис. рублів, у той час як автомобілі марок «Москвич» і «Жигули» — 5–7,5 тис. рублів), високій прохідності, ремонто­придатності, великій кількості модифікацій зі зміненими для інвалідів механізмами управлі­н­ня (надавали з частк. або повною оплатою органи соц. забезпече­н­ня). Однак на поч. 1980-х рр. кон­струкція і зовн. ви­гляд автомобіля вже значно за­старіли й не від­повід­али вимогам без­пеки та пер­спектив. нормам з автомобілебудува­н­ня. Тому 1987 Запоріз. автомоб. завод налогодив виробництво принципово нових автомобілів марки «Таврія» (ЗАЗ-1102) — пере­дньо­привод. 3-двер. хетчбеків із двигуном рідин. охолодже­н­ня, а 1994 припинив випуск автомобілів марки «З».

Ю. Ю. Ральченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю