Криницький Володимир Гнатович

КРИ́НИЦЬКИЙ Володимир Гнатович (14(26). 02. 1883, с. Бортатичі, нині Люблін. воєводства, Польща – 21. 04. 1954, м. Більськ-Підлясь­кий, нині Білостоц. воєводства, Польща) – громадський діяч. Брат В. Криницького. Закін. Демидов. юрид. ліцей у м. Ярославль (Росія, 1907). Працював у Варшав. судовій палаті; 1915–17 – чиновник при штабі 3-ї рос. армії; від 1918 – судовий чиновник комісаріату Холм. губ. Української Держави у м. Брест (нині Білорусь); 1919–20 – у Армії УНР; 1920–39 – адвокат у Бресті. Активно захищав права українців на Поліссі. Був співзасн. (1921) і головою (1926–27, 1933–38) «Просвіти» на Поліссі, сприяв відкриттю в Бресті укр. школи ім. О. Стороженка. Представник УНДО в Поліс. воєводстві. 1940 разом із родиною заарешт. органами НКВС. Родину вислано до Казахстану, К. 22 червня 1941 звільнили нім. війська. Очолював правн. секцію Укр. допомогового комітету в Бресті. 1944 ви­­їхав до Польщі, мешкав у Ченсто­хові та Більську-Підляському.

Літ.: Хміль І. Українське Полісся. Чікаґо, 1976; Леонюк В. Словник Берестейщини. Л., 1996; Дмитріюк В. Доро­гами війни і миру. Більськ-Підляський, 2012.

О. Л. Ільїн

Рекомендована література

1. Хміль І. Українське Полісся. Чікаґо, 1976;
   Google Scholar Internet
2. Леонюк В. Словник Берестейщини. Л., 1996;
   Google Scholar Internet
3. Дмитріюк В. Доро­гами війни і миру. Більськ-Підляський, 2012.
   Google Scholar Internet

завантажити статтю