ЗАПОРО́ЖЧЕНКО Іван Данилович (12(24). 02. 1872, х. Озруби, нині с. Артюхівка Ромен. р-ну Сум. обл. — 11. 03. 1932, х. Олава, нині с. Ярмолинці Ромен. р-ну Сум. обл.) — поет-кобзар. Осліп у 6-річ. віці. Маючи добрий слух і голос, навч. грати на бандурі й спів­ати від батька, який був скрипалем і мандрував по селах і пан. маєтках. 1918–20 брав активну участь у більшов. партизан. боротьбі, під­піл. роботі. У репертуарі — укр. нар., істор., побут., гуморист. пісні («Морозенко», «Ой на­ступала та чорна хмара», «Хома та Ярема» та ін.), власні твори. Від З. записано бл. 60 пісень, зокрема «Виряджала мати сина», «Вільні козаки», «Обра­н­ня геть­мана, або Війна на Олаві», «Пісня про пов­ста­н­ня». Окремі твори З. опубл. у зб. «Пісні» (Чг., 1936), «Українські думи та історичні пісні» (К., 1955).