Зарбі Володимир Ілліч

ЗА́РБІ Володимир Ілліч (04. 04. 1940, с. Стара Карань, нині Гранітне Тельманів. р-ну Донец. обл. — 06. 11. 2007, м. Маріуполь Донец. обл.) — живописець. Член НСХУ (1992). Закін. Ростов. художнє училище (РФ, 1967; викл. Ф. Даманський, В. Лєнь, А. Резван). Працював у Маріуполі: 1968–2000 — у худож. майстерні; від 1970 — гол. художником Орджонікідзев. р-ну міста; 1974–92 — на заводі «Азовсталь». Учасник міських, всеукр., всесоюз. мистецьких виставок від 1968. Персон. — у Маріуполі (1992). Автор мозаїк, вітражів, пейзажів Приазов’я. Окремі полотна зберігаються у Донец. ХМ, Маріуп. краєзнав. музеї, галереї м. Красний Луч (Луган. обл.).

Тв.: «Неперспективне село» (1964), «Ангеліна» (1967), «Дівчина з книжкою» (1968), «Художник» (1969), «Оленка» (1971), «На батьківщині А. Куїнджі» (1973), «Літо» (1975), «Димарі мартена» (1983), «Хліб» (1984), «Дерева» (1987), «Чорнобильська весна» (1991), «Шипшина», «Ранок», «Запашний горошок» (усі — 1997), «Рибальські човни» (1999), «Граки летять» (2002), «Квітучий чебрець» (2003), «Скелі Старої Карані», «Будяки» (обидва — 2004), «Каранський мотив» (2005), «Кам’яні гриби» (2006).

Літ.: Михальский Г. Окрыленность // Донбасс. 1985. № 6.

Ю. С. Кондратенко

Рекомендована література

1. Михальский Г. Окрыленность // Донбасс. 1985. № 6.
   Google ScholarInternet

Фотоілюстрації

завантажити статтю