ЗАРЕ́МБСЬКИЙ Аркадій Гнатович (14(26). 01. 1888, Чернігів — 1941) — етно­граф. Працював під керівництвом Б. Крижановського в українському від­ділен­ні ДРМ (Ленін­град, нині Санкт-Петербург). Разом із М. Фріде, Н. Ісаченко та А. Колаковською готував ви­ставку «Українське село», яку планували від­крити на початку 1933 (заборонена, оскільки створювала «ідилічну картину села без класового роз­шарува­н­ня»). Ви­вчав етно­графію українців, західних словʼян та євреїв. Автор дослідже­н­ня «Народное искус­ство подольських украинцев» (Ленин­град, 1928). Звільнений, працював старшим економістом Леноблконтори «Заготопо­стачбуд». Увʼязнений 8 жовтня 1933 у звʼязку з «Делом славистов», оскільки ви­ставка «производила яркое и сильное впечатление на посетителей и тем наносила большой вред воспитательной деятельности, которую должен осуществлять музей». На думку дослідників Ф. Ашніна та В. Алпатова, «невин­ная “идил­лия” недвусмыслен­но обличала сталинский режим как организатора всенародного бедствия». Ріше­н­ням окремої наради при колегії ОГПУ 2 квітня 1934 засуджений до 3-х років виправно-трудових таборів. Покара­н­ня від­бував у Сиблагу. Загинув за незʼясованих об­ставин. Реабілітований 1956.