Зарицький Іван Васильович

ЗАРИ́ЦЬКИЙ Іван Васильович (24. 01. 1929, с. Глобине, нині місто Полтав. обл. — 25. 10. 2009, Київ) — художник декоративного скла. Нар. художн ик УРСР (1983). Бронз. медаль Міжнар. виставки худож. скла (1954). Золота, дві срібні, три бронз. медалі ВДНГ СРСР (1983–88). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Член НСХУ (1962). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954; викл. А. Соболєв). Відтоді працював у ньому викл.; 1955–56 — художником Коростен. фарфор. заводу (Житомир. обл.); 1956–58 — на Львів. склозаводі № 1; від 1959 — на Київ. заводі худож. скла: від 1969 — гол., 1989–2001 — пров. художником. Від 1954 — учасник всеукр., всесоюз. та міжнар. мистецьких виставок. Персон. — у Києві (1996). Досконало оволодів технол. та худож. особливостями гутної обробки, різноманіт. можливостями алмаз. та матового гранування. Основні галузі — монум.-декор. мистецтво, портрет. живопис. Автор високохудож. зразків зі скла і кришталю. Розписував блюда, вази, сервізи; виготовляв декор. композиції, скульптури, зразки для серій. виробництва. Брав участь у розписі приміщень ВР України та Київ. вокзалу у Москві. Окремі вироби зберігаються у НМУНДМ, МЕХП, Запоріз., Микол., Черніг. ХМ, Музеї сучас. скла у м. Ебельтофт (Данія).

Тв.: декор. тарелі — «Кобзар», «На панщині пшеницю жала», «Катерина» (усі — 1964), «В. Ленін» (1970), «Троянди» (2006), «Лілеї» (2007); вази — «Слава праці» (1965), «Київська весна» (1982), «Лісова казка» (1974; 1986), «Маки» (1994); чаша «Букет» (1972); сервізи — «Весільний» (1974), «Святковий» (1976), «Весняний» (1977; 1983; 1994), «Лісова пісня» (1986), «Березень» (1987), «Золота осінь» (1988), «Смарагд» (1989); скульптури — «Оксана», «Запорожець», «Одарка і Карась» (усі — 1967), «Рушничок» (1968); декор. композиції — «Сон» (за мотивами однойм. поеми Т. Шевченка, 18 предметів), «Зимовий етюд» (усі — 1974), «Зима» (1990), «Два кольори» (1991), «Квіти України» (1994), «Осінь» (1995), «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне» (2009); цикл «Пори року» (1987); декор. об’єм «Рух» (1996); декор. пласт «Т. Шевченко» (2009).

Літ.: Сучасне українське художнє скло: Альбом. К., 1980; Народний художник України Іван Зарицький. Художнє скло: Набір листівок. К., 1996; Чегусова З. Славний ювіляр Іван Зарицький // ОМ. 2009. № 3; Пам’яті Івана Зарицького // Там само. 2009. № 4 — 2010. № 1.

Т. С. Нечипоренко

Основні твори

декор. тарелі – «Кобзар», «На панщині пшеницю жала», «Катерина» (усі – 1964), «В. Ленін» (1970), «Троянди» (2006), «Лілеї» (2007); вази – «Слава праці» (1965), «Київська весна» (1982), «Лісова казка» (1974; 1986), «Маки» (1994); чаша «Букет» (1972); сервізи – «Весільний» (1974), «Святковий» (1976), «Весняний» (1977; 1983; 1994), «Лісова пісня» (1986), «Березень» (1987), «Золота осінь» (1988), «Смарагд» (1989); скульптури – «Оксана», «Запорожець», «Одарка і Карась» (усі – 1967), «Рушничок» (1968); декор. композиції – «Сон» (за мотивами однойм. поеми Т. Шевченка, 18 предметів), «Зимовий етюд» (усі – 1974), «Зима» (1990), «Два кольори» (1991), «Квіти України» (1994), «Осінь» (1995), «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне» (2009); цикл «Пори року» (1987); декор. об’єм «Рух» (1996); декор. пласт «Т. Шевченко» (2009).