ЗАРЯ́Н Наїрі (; справж. — Єгіазарян Айа­стан Єгіазарович; ; 31. 12. 1900(13. 01. 1901), с. Хараконіс, нині Туреч­чина — 11. 07. 1969, Єреван) — вірменський письмен­ник. Державна премія Вірм. РСР (1972, посмертно). Закін. Єреван. університет (1927). Автор зб. поезій « » («У синій країні Ка­нала», 1926), « » («Чекаю тебе», 1968), романів «» («Ацаван», 1937, ч. 1; 1947, ч. 2), « » («Пан Петрос та його міністри», 1958), трагедій «» («Ара Прекрасний», 1946), « » («Артавазд і Клеопатра», 1968) та ін. Твори З. пере­важно на істор. та гостросоц. тематику, у центрі подій — вірм. народ. Здійснив проз. пере­каз вірм. нар. епосу «Давид Сасунський» — «» (1966). Пере­клав вірм. мовою окремі твори Т. Шевченка («Заповіт», 1936), П. Тичини, М. Рильського. Присвятив Україні й укр. поетам низку віршів (« » / «Київ — наш», 1941; « » / «По­здоровле­н­ня українським письмен­никам»; «» / «Лист Максимові Рильському»; « » / «Товаришам, які полягли в боях») та статей, зокрема Т. Шевченкові — «» («Український Прометей», 1964). Окремі твори З. українською мовою пере­клали П. Тичина, В. Кочевський, О. Новицький, М. Артеменко, В. Маміконян.