Засєєв-Руденко Микола Вікторович

ЗАСЄ́ЄВ-РУДЕ́НКО Микола Вікторович (01. 06. 1933, Київ — 24. 10. 2021, там само) — режисер, актор, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (2003). Державна премія України ім. О. Довженка (1998), Між­народна премія ім. Сіді Таль (2002). Член НСКінУ (1968). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Народний артист України (2017). Закін. Ленінгр. ін­ститут театру, музики і кінемато­графії (нині С.-Петербург, 1972; курс Г. Товстоногова). Від 1956 працював на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (Київ). Як реж. дебютував короткометраж. стрічкою «Затяжний стрибок» (1978). За період роботи реж.-по­становником зняв фільми різних жанрів — від ґротеск. сатири-пародії «По­стріл у труні» (1992, 2 серії) до серій. епопеї «Чорна рада» за романом П. Куліша (2000, 9 серій; приз «За створе­н­ня актор. ансамблю у фільмі» 7-го Рос. фестивалю «Література і кіно» у м. Гатчина, РФ, 2-й приз фестивалю «Кіно-Ялта», обидва — 2002). По­ставив фільми: «Дивна від­пустка» (1980, 3 серії, у спів­авт.), «Таємниця, ві­дома всім» (1981, 2 серії), «Без року тиждень» (1982), «Тепло студеної землі» (1984, 2 серії), «Слухати у від­сіках» (1985, 2 серії, також роль Адмірала), «Поранені камені» (1987, 3 серії), «Дорога в пекло» (1988, 2 серії, також роль Шевчика), «Зброя Зевса» (1991, 2 серії, також роль Боба Мітчела), «Москаль-чарівник» (призи глядац. симпатій «Кришталевий янгол» Мкф у м. Славутич Київ. обл., Мкф у Гатчині, обидва — 1996; приз «Богині Деметри» Мкф у Ялті, 1997), «Князь пітьми» (5 серій; обидва — 1995), «Бабин яр» (2002, у спів­авт.; приз і диплом 4-го між­нар. телекінофоруму «Разом» за «Глибоке роз­кри­т­тя однієї з трагіч. сторінок людства періоду 2-ї світової війни»), «Генералісимус» (2005, 6 серій, у спів­авт.), «Запорожець за Дунаєм» (2006; усі — Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).

Ролі: у кіно — Вайсман («Партизанська іскра», 1957, реж. О. Маслюков, М. Маєвська), Шмаринов («Їм було девʼятнадцять», 1960, реж. В. Кочетов), Малимонов («Морська чайка», 1961, реж. Є. Брюнчугін), Льотчик («Зачарована Десна», 1965, реж. Ю. Солнцева), Ординарець («Залізний потік», 1966, реж. Ю. Дзиґан), Крутилін («Удар, ще удар!», 1968, реж. В. Садовський), Горевой («Виправленому вірити», 1998, реж. В. Жилін), Продюсер («Одного ранку я прокинувся», 2008).

Літ.: Бут Н. «Чорна рада» // Кіно-курʼєр. 1997. № 14; Хорунжа Т. Микола Засєєв-Руденко: «Фільм допомогли створити патріоти» // Президент. вісн. 2000, 17–23 лип.; Михайленко А. Кінорежисер Микола Засєєв-Руденко: «Послужимо Україні, вона не винувата» // Вісті. 2000, 7 верес.; Лукʼянюк Л., Макаренко Г. Микола Засєєв-Руденко: «Вірю в людей…» // Веч. Київ. 2006, 17 жовт.; Гавриленко Е. Запорожец за Дунаем и на Западной Двине // Славянські базар у Віцебску. 2007: Альм. 2007. Вып. 7.

М. К. Назаренко

Завантажити статтю