Застосування правових норм

Визначення і загальна характеристика

ЗА­СТОСУВА́­Н­НЯ ПРАВОВИ́Х НОРМ — організаційно-юридична діяльність компетентних державних органів, їхніх посадових осіб, а також уповноважених на це законом органів місцевого самоврядува­н­ня, громадських обʼ­єд­нань та їхніх посадових осіб. Полягає у встановлен­ні під­норматив., формально обовʼязк. індивід. правил поведінки персоніфіков. субʼєктів з метою створе­н­ня умов, необхід. для реалізації цими субʼєктами таких норм. Соц. сутність правоза­стосувал. діяльності — під­твердже­н­ня, встановле­н­ня або заміна чи скасува­н­ня звʼязків (взаємин, від­носин) між тими субʼєктами права, які повин­ні реалізувати юрид. норму. В перед­бачених законодавством випадках З. п. н. є необхід. організац. перед­умовою реалізації таких норм. Воно набуває юридично значущого характеру насамперед тому, що від­носини, які виникають, змінюються або припиняються у результаті такої діяльності, мають форму взаєм. юрид. прав та обовʼязків персонально ви­знач. субʼєктів. Ці від­носини, звʼязки встановлюють через ухвале­н­ня (на під­ставі правових норм і від­повід­но до кожної окремої жит­тєвої ситуації) індивід., формально обовʼязк. рішень (приписів) щодо персоніфіков. субʼєктів. Прийня­т­тя таких рішень — заключна, ви­значал. стадія правоза­стосувал. діяльності. З. п. н. юридично значуща діяльність ще й тому, що від­бувається не тільки на під­ставі юрид. норм, але й в порядку, перед­баченому ними. Це своєрід. процес (процедура), регламентов. спец. процедурно-процесуал. нормами і під­порядк. певним заг. вимогам (закон­ність, об­ґрунтованість, доцільність), які забезпечують правомірність, справедливість та ефективність правоза­стосувал. діяльності. Юрид. результати З. п. н. (від­повід­ні владні ріше­н­ня) фіксують у встановленій законодавством формі — актах за­стосува­н­ня права (правоза­стосувал. актах) і згодом реалізують. Осн. стадії З. п. н.: встановле­н­ня юридично значущих фактів і від­шука­н­ня правової норми, яку потрібно за­стосувати до них; пере­вірка достовірності й правильності текс­ту, ви­значе­н­ня меж дії та юрид. сили за­стосовуваної норми; зʼясува­н­ня її сенсу, змісту (тлумаче­н­ня); прийня­т­тя ріше­н­ня у справі, оформле­н­ня цього ріше­н­ня в акті З. п. н.

Літ.: Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм. Москва, 1960; Алексеев С. С. Общая теория права. Т. 2. Москва, 1982; Теорія держави і права. Академічний курс: Під­руч. 2-е вид. К., 2008; Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. 10-е вид. Л., 2008; Загальна теорія держави і права. Х., 2009; Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Під­руч. К., 2010.

П. М. Рабінович

Завантажити статтю