ЗАСУ́ЛИЧ Віра Іванівна (Засулич Вера Ивановна; 27. 07(08. 08). 1849, с. Михайловка, нині Смолен. обл., РФ — 08. 05. 1919, Петро­град, нині С.-Петербург) — російська політична діячка, літературний критик. Закін. нім. пансіонат у Москві (1867). У 1869 заарешт. у С.-Петербурзі у звʼязку зі справою терорист. гуртка С. Нечаєва «Народна роз­права». Пере­бувала на заслан­ні у різних губерніях Рос. імперії. Від 1873 мешкала у Харкові, навч. на акушер. курсах. 1875–77 — на нелегал. становищі у Києві, де при­єд­налася до народниц. гуртка «пд. бунтарів». 24 січня (5 лютого) 1878 на знак протесту проти знущань над заарешт. революціонером Л. Ємельяновим здійснила замах на градоначальника С.-Петербурга Ф. Трепова. Після виправ­да­н­ня (судовий процес набув широкого роз­голосу) емігрувала до Швейцарії. Існує версія, ніби З. виконувала зав­да­н­ня спец­служб Великої Британії, провокуючи масові антидерж. терорист. акти у Рос. імперії. 1879 вступила у «Чорний пере­діл», на поч. 1880-х рр. ві­ді­йшла від народництва, мешкала у Женеві. Пере­кладала праці К. Маркса й Ф. Енгельса, 1900–03 спів­працювала з В. Леніним у г. «Искра», «Заря». 1905 повернулася до С.-Петербурга. Пере­бувала в опозиції до більшовиків (створила меншовиц. коаліцію «Єд­ність»), негативно сприйняла пере­ворот 1917, засуджувала узурпацію влади, ре­пресії. Авторка низки літ.-крит. праць про Д. Писарєва, С. Степняка-Кравчинського, М. Добролюбова, М. Чернишевського, написаних з марксист. позицій.