ЗАСУ́ЛЛЯ — село Лубенського ра­йону Полтавської області. Центр сільс. ради, якій під­порядк. с. Солониця. Знаходиться на р. Сула (притока Дні­пра), за 7 км від райцентру та за 2 км від залізнич. ст. Солониця. Пл. сільс. ради 34,67 км2. Насел. 4544 особи (2001, складає 90,2 % до 1989), пере­важно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 17 ст. У 1-й чв. 18 ст. З., яке належало Ромен. городовій старшині, захопив лубен. полковник А. Маркович. За Ген. слідством про маєтності Лубен. полку 1729–30 — село, перед­містя Лубен, у якому було 90 дворів. Від 1781 — у складі Лубен. пов. Київ. намісництва, від 1796 — Малорос., від 1802 — Полтав. губ. За пере­писом 1859 З. — власниц. і козац. село, у якому мешкало 1072 особи, діяли деревʼяна Андріїв. церква з дзвіницею, повіт. училище. 1863 тут проживало 2216 осіб, від­бувалося 3 ярмарки на рік. На поч. 20 ст. функціонували земська і церк.-парафіял. школи. Жит. за­ймалися плеті­н­ням з рогози, виготовле­н­ням цегли. 1907–08 із Засул. волості у Сибір, Казах­стан і на Далекий Схід виїхало 225 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Засул­лівці потерпали від голодомору 1932–33 (померло понад 100 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. Від 13 вересня 1941 до 19 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нині у З. працює ТОВ «Лубен. комбінат буд. матеріалів». Функціонують г-зія, 9-річна школа, дитсадок; Будинок культури, клуб; лікар. амбулаторія, фельдшер.-акушер. пункт. Виявлено неоліт., пізньої бронзи, скіф. і черняхів. культури поселе­н­ня. Встановлено меморіал Слави воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак на місці масового роз­стрілу євреїв 15 жовтня 1941. У Солониці народилися фольклорист, літературо­знавець П. Охріменко та Герой Радянського Союзу П. Дейкало.