Засулля

ЗАСУ́ЛЛЯ – село Лубенського району Полтавської області. Центр сільс. ради, якій підпорядк. с. Солониця. Знаходиться на р. Сула (притока Дніпра), за 7 км від райцентру та за 2 км від залізнич. ст. Солониця. Пл. сільс. ради 34,67 км². Насел. 4544 особи (2001, складає 90,2 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 17 ст. У 1-й чв. 18 ст. З., яке належало Ромен. городовій старшині, захопив лубен. полковник А. Маркович. За Ген. слідством про маєтності Лубен. полку 1729–30 — село, передмістя Лубен, у якому було 90 дворів. Від 1781 — у складі Лубен. пов. Київ. намісництва, від 1796 — Малорос., від 1802 — Полтав. губ. За переписом 1859 З. — власниц. і козац. село, у якому мешкало 1072 особи, діяли дерев’яна Андріїв. церква з дзвіницею, повіт. училище. 1863 тут проживало 2216 осіб, відбувалося 3 ярмарки на рік. На поч. 20 ст. функціонували земська і церк.-парафіял. школи. Жит. займалися плетінням з рогози, виготовленням цегли. 1907–08 із Засул. волості у Сибір, Казахстан і на Далекий Схід виїхало 225 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Засуллівці потерпали від голодомору 1932–33 (померло понад 100 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 13 вересня 1941 до 19 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нині у З. працює ТОВ «Лубен. комбінат буд. матеріалів». Функціонують г-зія, 9-річна школа, дитсадок; Будинок культури, клуб; лікар. амбулаторія, фельдшер.-акушер. пункт. Виявлено неоліт., пізньої бронзи, скіф. і черняхів. культури поселення. Встановлено меморіал Слави воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак на місці масового розстрілу євреїв 15 жовтня 1941. У Солониці народилися фольклорист, літературознавець П. Охріменко та Герой Радянського Союзу П. Дейкало.

С. І. Бондаренко