Затуливітер Володимир Іванович
ЗАТУЛИВІ́ТЕР Володимир Іванович (29. 02. 1944, с. Яблучне Великописарів. р-ну Сум. обл. — 15. 01. 2003, с. Бучак Канів. р-ну Черкас. обл.) — поет. Член НСПУ (1977). Літ. премії ім. П. Усенка (1977), ім. П. Тичини (1987). Закін. Сум. пед. інститут (1966). Учителював, працював у ЗМІ, у видавництвах «Молодь» і «Дніпро» (обидва — Київ). Творчості З. притаманні підкресл. естетизм, інтелектуалізм, схильність до саморефлексії та самоаналізу, складна асоціативність, тяжіння до верлібру. Переклав з молд. мови зб. поезій «Крила під сорочкою» Н. Дабіжі (1989), низку творів литов. поетів. Окремі вірші З. перекладено рос., болгар., чес., угор., румун., нім., італ., англ., франц. мовами. Трагічно загинув. У Бучаку засн. Літ.-мемор. музей З.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Теорія крила. 1973; Теперішній час. 1977; Тектонічна зона. 1982; Пам’ять глини. 1984; Зоряна речовина. 1985; Полотно. 1986; Початкова школа. 1988; Четвертий із триптиха. 2004; Чаша жертовна. 2009 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Слабошпицький М. Час — яка дистанція досвіду // Слабошпицький М. Літературні профілі. К., 1984;
- Коханець Л. Людина, в якої цензором була власна совість // ГУ. 2006, 23 серп.;
- Снісар Л. Поліаналогії історії і мистецтва у поезії Володимира Затуливітра // Сучасність. 2007. № 3;
- Ільницький М. Слово і мовчання Володимира Затуливітра // ЛУ. 2010, 29 лип.
Завантажити статтю
Людина 
