Захаревич Альфред-Владислав

ЗАХАРЕ́ВИЧ Альфред-Владислав (26. 08. 1871, Львів — 11. 07. 1937, Варшава) — архітектор. Син визнач. львів. арх. 19 ст. Ю. Захаревича. Навч. у Вищій реал. (1887–90) та Політех. (1890–96) школах у Львові, Віден. політехніці (1895–96). У 1897–1900 — асистент кафедри будівництва Політех. школи у Львові. Працював 1892–1901 у проект. бюро І. Левинського. 1902 разом з Ю. Сосновським та М. Фінкельштайном відкрив архіт. бюро та буд. підприємство. 1903 розгорнула діяльність засн. ним найбільша в Галичині ф-ка залізобетон. виробів. Застосовуючи нові залізобетонні конструкції системи Ф. Геннебіка, фірма З. спорудила понад 200 мостів і віадуків у Галичині, низку львів. будівель. 1908–14 — в. о. почес. консула Данії у Львові. Наприкінці 19 ст. використовував стильові форми необароко і декор. модерну, в 1-і десятиріччя 20 ст. — зрілого й раціоналіст. модерну, т. зв. закопан. стилю і модерніз. істор. стилів, неоампіру, необароко, неоренесансу, а в остан. роботах — прийоми ар деко і функціоналізму. Серед реаліз. проектів — пасаж Міколяша між вул. М. Коперника і М. Вороного (1899–1900, співавтор І. Левинський; не зберігся); водогінна вежа у парку психіатр. лікарні на вул. Кульпарківська, № 95 (1906); прибутк. будинки на вул. Сикстуська (нині П. Дорошенка), № 9 (1899–1900), вул. Валова, № 9 (1909–11, співавтор Ю. Сосновський, скульптор З. Курчинський); житл. будинки на вул. К. Танської (нині С. Руданського), № 3 (1900), вул. Яблоновських (нині Ш. Руставелі), № 18, № 20, № 22 (1905–07), вул. Ю. Захаревича (нині Архітекторська), № 3, № 5, № 7 (1906–08, співавтори П. Тарнавецький, З. Федорський), розі вул. Т. Романовича (нині П. Саксаганського), № 1 і Академічна (нині проспект Т. Шевченка; 1907, співавтор Ю. Сосновський), вул. Т. Романовича, № 9 (1911, скульптор З. Курчинський); вілли на вул. Інститутська (нині І. Свєнціцького), № 12 (1901), вул. Рацлавицька (нині У. Самчука), № 17 (1922, співавтор Є. Червинський); особняки на вул. Л. Набеляка (нині І. Котляревського), № 47 (1904–06, письменниці І. Пеленської), вул. Метрологічна, № 2–10 (1905), кам’яниця Балабанів на розі вул. Галицька, № 21 і Валова, № 7 (1908–10, співавтор Ю. Сосновський, скульптор З. Курчинський; нині адм.-житл. будинок); комплекс будівель на розі вул. Мурарська (нині Акад. С. Єфремова), № 6, № 8 і М. Старицького, № 2, № 4 (1911, скульптор З. Курчинський); Торг.-пром. палата на вул. Академічна, № 17–19 (1907–10, скульптор З. Курчинський, художники К. Фрич, Ф. Виґживальський, З. Бальк; нині обл. прокуратура), італ. страх. компанія на вул. М. Коперника, № 3 (1909; нині Львів. інститут банків. справи), акц. кооп. банк на площі Генерала Григоренка, № 3 (1911; нині обл. упр. МВС), кредит. союз землевласників на вул. М. Коперника, № 2–4 (1912–14, співавтор Ю. Сосновський, скульптор З. Курчинський; нині обл. відділ. Нац. банку України), галиц. купец. банк на вул. Галицька, № 19 (1916; нині адм.-житл. будинок); студент. гуртожиток на розі вул. Сенаторська (нині Я. Стецька), № 1 і В. Лозинського (нині О. Герцена), № 7 (1907), євр. академ. дім на вул. Митрополита Ангеловича, № 28 (1909; нині ПТУ), школа С. Стшалковської на вул. Зелена, № 22 (1911–13, співавтор Ю. Сосновський, скульптор З. Курчинський; нині середня школа № 6), Ґрюнвальд. бурса на вул. Йосифа Сліпого, № 33 (1912; нині СПТУ № 31), гімназія на вул. А. Мельника, № 1–3 (1914, співавтор Ю. Сосновський); будинок з метролог. установою на вул. Метрологічна, № 12 (1929).

Рекомендована література

1. Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть: Біогр. довід. К., 1999;
   Google Scholar Internet
2. Бірюльов Ю. Мистецтво львівської сецесії. Л., 2005.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю