Захаржевська Вікторія Олександрівна
Визначення і загальна характеристика
ЗАХАРЖЕ́ВСЬКА Вікторія Олександрівна (24. 11. 1932, м. Мглин, нині Брян. обл., РФ — 21. 11. 2012, Київ) — літературознавець, культуролог, перекладачка. Кандидат філологічних наук (1980). Орден Болгарії «Кирило і Мефодій» (1976). Закін. Київський університет (1954). Працювала у Б-ці іноз. літ-ри Центр. наук. б-ки АН УРСР; 1957–90 — в Інституті літ-ри АН УРСР: від 1980 — старший науковий співробітник; 1990–2000 — старший науковий співробітник Інституту мовознавства НАНУ; водночас 1990–2005 — ІМФЕ НАНУ (усі — Київ); доцент кафедри слов’ян. філології Київ. славіст. університету (від 1995). Відп. секр. Укр. комітету славістів (від 1994). Заст. гол. ред. ж. «Слов’янський світ» (від 1990) і «Болгарський щорічник» (від 1994). Досліджувала болгар. літературу 20 ст., укр.-болгар. літ. взаємини, художню культуру слов’ян 20 ст. Переклала українською мовою з болгар. романи «Гарячий полудень» Й. Радичкова (1977), «Приречені душі» Д. Димова (1980), «День нетерпіння» В. Зарева (1984), «Чорні лебеді» Б. Райнова (1986; усі — Київ), повісті і новели П. Вежинова, В. Андреєва, Е. Манова, Х. Караславова, Еліна Пеліна, Д. Узунова, поезії І. Давидкова, Д. Христова та ін. Упорядниця антологій «Сучасна болгарська новела» (1977) та «Сучасна болгарська повість» (1981; обидві — Київ).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Болгарська революційна поезія 30 — початку 40 років ХХ ст. 1971; Димитр Димов: Літ.-крит. нарис. 1978; Людмил Стоянов: Літ.-крит. нарис. 1982; Українсько-болгарські літературні взаємини ХХ ст. (в історичній динаміці літературного процесу). 1989; Метаморфози фантастичного в художньому слов’янському світі другої половини ХХ ст. 2003; Болгарські фрески: Поезія, діалоги, статті, спогади. 2008; Симфонія муз: Вибране (Взаємини і синтез літ-р і мистецтва в слов’ян. світі ХХ ст.). 2008 (усі — Київ).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
