ЗАХА́РОВ Євген Петрович (06. 10. 1929, м. Макіївка, нині Донец. обл.) — гірничий інженер. Кандидат технічних наук (1973), професор (1996). Державна премія СРСР (1985). Закін. Дні­проп. гірн. ін­ститут (1960). Від­тоді працював у ша­хтоупр. ім. Іл­ліча тресту «Кадіїв­вугі­л­ля» (нині м. Стаханов Луган. обл.); 1967–71 — на комбінаті «Луганськвугі­л­ля». 1971–79 — у Центр. НДІ економіки та наук.-тех. інформації вугіл. промисловості (Москва): зав. лаб. психофізіології праці; 1979–87 — у Мінвугле­промі УРСР: заст. нач. тех. управлі­н­ня; 1987–2001 — у Донец. н.-д. вугіл. ін­ституті: 1987–93 та 1998–2001 — 1-й заст., 1993–98 — директор; водночас 1994–96 — професор кафедри роз­робки родовищ корис. копалин Нац. гірн. університету (Дні­пропетровськ). 2001–08 — завідувач від­ділу наук.-метод. забезпече­н­ня на­гляд. діяльності, від 2008 — наук. консультант Донец. екс­перт. центру. Основний напрям наукових досліджень — роз­виток шахт. фонду та вугіл. промисловості України.