Захаров Ростислав Володимирович

ЗАХА́РОВ Ростислав Володимирович (25. 08(07. 09). 1907, м. Астрахань, Росія — 15. 01. 1984, Москва) — балетмейстер, режисер, педагог. Доктор мистецтвознавства (1970). Народний артист СРСР (1969). Сталінcька премія (1943, 1946). Закін. Хореогр. училище (1926; викл. В. Пономарьов), режисер. відділ. Театр. технікуму (1932; викл. С. Радлов), Театр. інститут (1948; усі — Ленінград, нині С.-Петербург). 1926–29 — соліст балету Укр. держ. опери (Київ); 1934–36 — балетмейстер Ленінгр. театру опери та балету ім. С. Кірова; 1936–56 — балетмейстер, реж., водночас 1936–39 — керівник балет. трупи Великого театру у Москві. За сумісн. 1945–47 — директор і худож. кер. Хореогр. училища, від 1946 — зав., від 1951 — професор кафедри хореографії Держ. інституту театр. мистецтва у Москві. Осн. засобом хореогр. виразності вважав пантоміму, танц. пантоміму і танок у поєднанні з актор. грою. Здійснив постановки балетів: «Бахчисарайський фонтан» (1934), «Втрачені ілюзії» (1936), «Кавказький бранець» (1938) Б. Асаф’єва, «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (1940), «Тарас Бульба» В. Соловйова-Сєдого (1941), «Попелюшка» С. Прокоф’єва (1945), «Червоний мак», «Мідний вершник» Р. Ґлієра (обидва — 1949); танців в операх: «Гуґеноти» Дж. Мейєрбера (1935), «Піднята цілина» І. Дзержинського (1937), «Іван Сусанін» М. Глінки (1936, 1945), «Аїда» Дж. Верді (1951), «Війна і мир» С. Прокоф’єва (1969); у х/ф «Іван Грозний» (1944, реж. С. Ейзенштейн, «Мосфільм»); опер: «Руслан і Людмила» М. Глінки (1937, 1948), «Кармен» Ж. Бізе (1953).

Завантажити статтю