ЗАХА́РОВ Ро­стислав Володимирович (25. 08(07. 09). 1907, м. Астрахань, Росія — 15. 01. 1984, Москва) — балет­мейстер, режисер, педагог. Доктор мистецтво­знавства (1970). Народний артист СРСР (1969). Сталінcька премія (1943, 1946). Закінчив Хорео­графічне училище (1926; викладач В. Пономарьов), режисерське від­діле­н­ня Театрального технікуму (1932; викладач С. Радлов), Театральний ін­ститут (1948; усі — Ленін­град, нині Санкт-Петербург). 1926–29 — соліст балету Української державної опери (Київ); 1934–36 — балет­мейстер Ленін­градського театру опери та балету імені С. Кірова; 1936–56 — балет­мейстер, режисер, водночас 1936–39 — керівник балетної трупи Великого театру у Москві. За сумісництвом 1945–47 — директор і художній керівник Хорео­графічного училища, від 1946 — завідувач, від 1951 — професор кафедри хорео­графії Державного ін­ституту театрального мистецтва у Москві. Основний засобом хорео­графічної виразності вважав пантоміму, танцювальну пантоміму і танок у по­єд­нан­ні з акторською грою. Здійснив по­становки балетів: «Бахчисарайський фонтан» (1934), «Втрачені ілюзії» (1936), «Кавказький бранець» (1938) Б. Асафʼєва, «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (1940), «Тарас Бульба» В. Солов­йова-Сєдого (1941), «Попелюшка» С. Прокофʼєва (1945), «Червоний мак», «Мідний вершник» Р. Ґлієра (обидва — 1949); танців в операх: «Гуґеноти» Дж. Мейєрбера (1935), «Під­нята цілина» І. Дзержинського (1937), «Іван Сусанін» М. Глінки (1936, 1945), «Аїда» Дж. Верді (1951), «Війна і мир» С. Прокофʼєва (1969); у художніх фільмах «Іван Грозний» (1944, режисер С. Ейзенштейн, «Мосфільм»); опер: «Руслан і Людмила» М. Глінки (1937, 1948), «Кармен» Ж. Бізе (1953). Серед учнів — А. Шекера.