Захарчук Євген Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ЗАХАРЧУК Євген Михайлович (16. 12. 1884, с. Гадинківці, нині Гусятин. р-ну Терноп. обл. — 13. 02. 1938, Київ) — актор, режисер. Навч. в гімназії у Тернополі (1882–1900). Був актором Театру «Руської бесіди» у Львові (1901–06), згодом Театру М. Садовського, з яким 1909 пере­їхав до Києва, де по­ставив ви­ставу «З доброго серця» Л. Рідля (1914, у власному пере­кладі). Від 1915 працював в естрад. театрі «Веселий жарт» (Київ). 1917–18 — ред. г. «Державні вісті» (орган УЦР). Від 1919 продовжував ви­ступати на сцені, зокрема був актором Троїц. нар. театру (Київ). 11 січня 1922 заарешт. органами ВУЧК за звинуваче­н­ням у шпигунстві. Звільн. 11 серпня того ж року. Від 1925 — актор Укр. нац. та Червонозавод. театрів у Харкові. 1932 змушений пере­їхати до Москви, де працював у Театрі Червоної армії, а згодом — в Укр. держ. театрі. 1936–37 — актор Польс. театру в Мінську. Навесні 1937 повернувся до Києва, почав працювати в Польс. держ. театрі. Заарешт. 12 квітня 1937 за сфабриков. звинуваче­н­ням у контр­рев. терорист. діяльності. Засудж. 17 жовтня 1937 до роз­стрілу. Реабіліт. 1994.

Ролі: Андрій («Тарас Бульба» за М. Гоголем), Чорнота («Бог­дан Хмельницький» за М. Старицьким), Курц, Неві­домий, Олекса («Хазяїн», «Сто тисяч», «Бурлака» І. Карпенка-Карого), Марс (опера «Енеїда» М. Лисенка, вперше на укр. сцені), Дрявкін-Кульбицький («Фея гіркого мигдалю» І. Кочерги), Мазепа (однойм. драма Ю. Словацького).

Літ.: Рудницький М. Євген Захарчук // В на­ймах у Мельпомени. К., 1963; Гасай Є. Повернуті імена. Т., 2002.

П. З. Гуцал

Завантажити статтю