Захист рослин

ЗА́ХИСТ РОСЛИ́Н — комплекс заходів, спрямованих на зменше­н­ня втрат урожаю та запобіга­н­ня погіршен­ню стану сільськогосподарських культур і лісових насаджень, продукції рослин­ного походже­н­ня, спричиненого шкідниками, хворобами та бурʼянами. Основою агротех. заходів є науково об­ґрунтовані сіво­зміни і структури посів. площ, системи обробітку ґрунту та удобре­н­ня, строки, способи сівби й густота посівів, строки та способи збира­н­ня врожаю. За умов дотрима­н­ня зонал. систем землеробства дія шкідливих організмів зменшується на 50–60 %. Імунол. метод З. р. полягає у викори­стан­ні стійких до збудників захворювань сортів та гібридів. Започатк. він на­прикінці 18 ст., нині набув знач. пошире­н­ня, оскільки є екологічно без­печним, економічно виправ­даним та технологічно простим. Біол. метод — регулюва­н­ня чисельності шкідників, пригніче­н­ня роз­витку мікроорганізмів за допомогою природ. ворогів (паразитів, хижаків, антагоністів, конкурентів) чи роз­множе­н­ня у штуч. умовах (біо­лаб., біо­фабрики). Є також екологічно без­печним, проте менш універсальним, мобільним та економічно вигідним, ніж імунологічний.

Біо­тех. заходи ґрунтуються на за­стосуван­ні засобів і при­йомів, що порушують поведінк. реакцію, ре­продукт. функцію та роз­виток комах. З цією метою використовують у невеликих дозах синтезовані хім. сполуки природ. походже­н­ня, що мають низький рівень токсичності для теплокровних тварин і людини. Найпоширеніші серед них — феромони комах (за­стосовують у пастках), гормонал. препарати. Вони діють у певні періоди органогенезу фітофагів, тому повністю ефективна дія проявляється на дочір. поколін­ні. Найчастіше використовують хім. метод, хоча він негативно впливає на довкі­л­ля (знище­н­ня корис. комах, за­брудне­н­ня), має отруйну дію на людину, тварин, мутаген­ну — на рослини, зумовлює резистентність, ускладнює технологію вирощува­н­ня культур. Цей метод набув знач. пошире­н­ня від серед. 20 ст. у звʼязку з роз­витком синтезу орган. пестицидів. Щороку для З. р. витрачають понад 2 млн т пестицидів. Частка збереженого врожаю завдяки їх за­стосуван­ню досить вагома: льону — 32,4 %, зерн. культур — 34,6 %, цукр. буряків — 43,7 %, картоплі — 46,0 %, овочевих — 56,7 %, плодових — 74,4 %. Мех. метод полягає у від­ловлюван­ні й знищен­ні комах за допомогою різних типів пасток (кра­йові канавки навколо буряк. полів, ловил. пояси, світлопастки, феромон­ні пастки, коритця з мелясою тощо).

Інтегрований захист — це система упр. шкідливими організмами, основою якої є взаємодія чин­ників довкі­л­ля та динаміки чисельності популяції шкідливих видів, викори­ста­н­ня всіх до­ступ. при­йомів і методів. Інтеграція всіх методів З. р. почала набувати важливого значе­н­ня від кін. 20 ст., сприяючи зменшен­ню за­брудне­н­ня довкі­л­ля. Держ. регулюва­н­ня З. р. здійснюють Гол. держ. інспекції захисту рослин і карантину рослин, Міністерство аграр. політики України та обл. й рай. станції захисту (карантину) рослин. Осн. зав­да­н­ня держ. контролю ви­значено Законом України «Про захист рослин» (1998): організація обстеже­н­ня с.-г. та ін. угідь, посівів, насаджень, рослин­ності закритого ґрунту, роз­робле­н­ня про­гнозів, виявле­н­ня й своєчасне інформува­н­ня про наявність і роз­виток шкідників та хвороб рослин, а також бурʼянів; запобіга­н­ня масовому роз­множен­ню та поширен­ню шкідливих організмів; своєчасне здійсне­н­ня рекомендованих заходів щодо З. р., дотрима­н­ня під­приємствами встановлених регламентів зберіга­н­ня, транс­портува­н­ня й за­стосува­н­ня засобів З. р.; своєчасне проведе­н­ня профілакт. та винищувал. заходів у місцях зберіга­н­ня запасів продукції рослин. походже­н­ня.

Від­носини у сфері З. р. регулюють також Закони України «Про карантин рослин», «Про охорону прав на сорти рослин» (обидва — 1993), «Про пестициди і агрохімікати» (1995), ін. нормат.-правові акти. Наук. засади З. р. роз­робляють вчені Ін­ститутів захисту рослин, цукр. буряків (обидва — Київ), землеробства (смт Чабани Києво-Святошин. р-ну), картоплярства (смт Немішаєве Бородян. р-ну; обидва — Київ. обл.), рослин­ництва (Харків), кормів (Він­ниця), зерн. господарства (Дні­пропетровськ), ефіроолій. і лікар. рослин (Сімферополь), лубʼяних культур (м. Глухів Сум. обл.), Мліїв. ін­ституту садівництва (Городищен. р-ну Черкас. обл.), Миронів. ін­ституту пшениці (Київ. обл.) УААН, а також ін­ститутів агро­пром. виробництва й обл. с.-г. дослід. станцій та ін. Серед них — Є. Білецький, М. Кирик, М. Лісовий, В. Федоренко, І. Хоменко, О. Іващенко, В. Петренкова, Д. Сігарьова, М. Доля, А. Злотін, В. Жеребко, Ю. Красиловець, В. Писаренко, В. Пучков, С. Трибель, Ю. Яновський.

Літ.: Васильев В. П. Клас­сификация способов борьбы с вредителями // Вредители с.-х. культур и лес. насаждений. 1989; Іващенко О. О. Бурʼяни в агроценозах. 2001; Трибель С. О., Сігарьова Д. Д., Секун М. П. та ін. Методики ви­пробува­н­ня та за­стосува­н­ня пестицидів. 2001; Бровдій В. М., Гулій В. В., Федоренко В. П. Біо­логічний захист рослин: Навч. посіб. 2004; Федоренко В. П., Трибель С. О., Іващенко О. О. та ін. Вирощува­н­ня та захист цукрових буряків. 2006; Черній А. М. Регулятори жит­тєдіяльності комах. 2008 (усі — Київ).

С. О. Трибель

Завантажити статтю