Зелінський Корнелій Люціанович
ЗЕЛІ́НСЬКИЙ Корнелій Люціанович (06(18). 01. 1896, Київ — 25. 02. 1970, Москва) — літературознавець, літературний критик, письменник. Доктор філологічних наук (1964). Державні нагороди СРСР. Закін. філос. факультет Моск. університету (1918). Був секр. Малого раднаркому УСРР. Один із засн. і теоретиків групи конструктивістів (1924), засадничі положення якої згодом під тиском обставин розкритикував у ст. «Конец конструктивизма» (ж. «На литературном посту», 1930, № 20). Працював ст. н. с. Інституту світ. літ-ри АН СРСР (Москва, 1948–69). Досліджував питання теорії та історії зарубіж. і укр. літ-р, зокрема написав праці про П. Тичину, О. Довженка, М. Рильського, М. Бажана, О. Копиленка. Співавтор і ред. «Нарису історії української радянської літератури» (К, 1954). Автор повісті «Семейная хроника Ларцевых» (Ленинград, 1933).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Поэзия как смысл: Книга о конструктивизме. Москва, 1929; Процесс против тех, из-за кого болен мир («Жизнь Клима Самгина»). Москва, 1931; Критические письма. Кн. 1–2. Москва, 1932–34; Джамбул. Алма-Ата, 1946; Москва, 1946; 1955; А. А. Фадеев: Крит.-биогр. очерк. Москва, 1956; Дмитрий Гулиа: Крит.-биогр. очерк. Москва, 1956; Сухуми, 1965; Литературы народов СССР. Москва, 1957; На рубеже двух эпох: Лит. встречи 1917–1920 гг. Москва, 1959; 1969; Легенды о Маяковском. Москва, 1965; В изменяющемся мире: Портреты, очерки, эссе. Москва, 1969.
Завантажити статтю
Людина 
