Зелінський Микола Дмитрович

ЗЕЛІ́НСЬКИЙ Микола Дмитрович (25. 01 (06. 02). 1861, м. Тирасполь Херсонської губ., нині Молдова — 31. 07. 1953, Москва) — хімік-органік. Дід М. Плате. Академік АН СРСР (1929). Ленінська премія (1934). Сталінська премія (1942, 1946, 1948). Герой Соціалістичної Праці (1945). Закінчив Новоросійський університет (Одеса, 1884). У наступному році був відряджений за кордон, де працював у Ляйпцизі в Й. Вісліценуса та в Ґеттінґені (обидва — Німеччина) у В. Меєра. 1889 захистив магістерську (1891 — докторську) дисертацію та був зарахований приват-доцентом Новоросійського університету, де викладав курс загальної хімії. 1893–1953 з перервою (1911 звільнився з групою вчених на знак протесту проти реакційної політики міністра народної освіти) — професор Московського університету. 1911–17 — завідувач кафедри Петроградського політехнічного інституту (нині С.-Петербург) та директор Центральної лабораторії Міністерства фінансів. 1935 брав участь в організації Інституту органічної хімії АН СРСР (від 1953 названо його іменем), в якому очолював низку лабораторій. Дослідження у галузі хімії тиофену, стереохімії органічних двоосновних кислот, електропровідності у неводних розчинах, хімії амінокислот та хімії вуглеводнів і органічного каталізу. Був першим хіміком, який вивчав Чорне море. 1895–97 вперше синтезував низку циклопентанових і циклогексанових вуглеводнів, що стали еталонами для вивчення хімічного складу нафтових фракцій. 1911 створив вугільний протигаз (співавтор). 1934 відкрив реакцію гідрогенолізу циклопентанових вуглеводнів з перетворенням їх в алкани у присутності платинованого вугілля і надлишку водню (реакція З.). Один з організаторів Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. Менделєєва. Серед представників наукової школи З. — О. Баландін, С. Казанський, С. Намьоткін, О. Несмєянов, В. Челінцев, М. Шуйкін, М. Шилов, М. Плате.

Завантажити статтю