Крисаченко Павло Анатолійович

Визначення і загальна характеристика

КРИСАЧЕ́НКО Павло Анатолі­йович (11. 02. 1949, Київ) — графік, живописець. Син А. Крисаченка та Н. Кри­саченко-Іванової, брат М. Крисаченка. Член НСХУ (1995). Закін. Київ. вечір. факультет Укр. полігр. ін­ституту (1983; викл. Б. Валуєнко, О. Мікловда, Ф. Юрʼєв). Працював 1971–75 у Респ. спец. наук.-ре­­­ставрац. упр. памʼяток історії та культури; від 1975 — у київ. видавництвах «Дні­про», «Молодь» (1985–92 — ст. ред.), «Спалах», «Освіта», «Веселка» та ін. Персон. ви­ставка — у Києві (2012). Автор іл. до творів укр. і зарубіж. класиків, порт­ретів, ікон, пейзажів, жанр. полотен з історії Київ. Русі, України, ескізів укр. держ. нагород. Спів­автор картин «Прихід українців до Хрис­та», «Хреще­н­ня на Дні­прі» (Музей мормонів у м. Солт-Лейк-Сіті, США), «Ро­зенбаум — меценат Му­зею голокосту “Бабин Яр”», роз­­пису церкви Пресвятої Богоро­диці у с. Пологи Васильків. р-ну Кіровогр. обл. (усі — 1999). Окре­мі роботи зберігаються у Музеї книги і друкарства України (Київ).

Тв.: графіка — оформле­н­ня кн. «Сріб­на креш» О. Ніколаєвської (1987), «Гілочка калини червоної» А. Соломки (1988), «Бояриня» Лесі Українки (1991), «Грішник без покая­н­ня» В. Авраменка (1992), «Геть­ман Петро Сагайдачний» Д. Яворницького (1993), «Отрута для княгині» Р. Іванченко (1995; усі — Київ), зб. новел В. Стефаника (Дн., 2006); жи­вопис — «Олеся» (2000), «Св. Сергій Ра­донезький» (2003), «Олександра» (2010).

Літ.: Онищенко О. Художник, який вразив Хоупа і від­значив Путіна // Укра­їна молода. 2008, 26 черв.

О. В. Онищенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю