Землі природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та рекреаційного призначення

ЗЕ́МЛІ ПРИРОДООХОРО́Н­НОГО, ОЗДОРО́ВЧОГО, ІСТО́РИКО-КУЛЬТУ́РНОГО ТА РЕКРЕАЦІ́ЙНОГО ПРИЗНА́ЧЕ­Н­НЯ — одна з категорій земель України.

Землі природо­охорон­ного при­значе­н­ня (З. п. п.) — землі, де роз­міщені обʼєкти і тер. природно-заповід. фонду. До З. п. п. належать землі природ. тер. та обʼєктів природно-заповід. фонду (природні та біо­сферні заповід­ники, нац. природні парки, регіон. ландшафтні парки, заказники (за винятком мислив.), памʼятки природи та заповід­ні ур­очища), а також землі штучно створ. обʼєктів природно-заповід. фонду (ботан. сади, дендрол. і зоол. парки, парки-памʼятки садово-парк. мистецтва). Для забезпече­н­ня на цих тер. природо­охорон. режиму встановлюють охорон­ні зони, в межах яких забороняється діяльність, яка шкідливо впливає або може вплинути на забезпече­н­ня режиму З. п. п.

Землі оздоровчого при­значе­н­ня (З. о. п.) — землі, що мають природні оздоровчі фактори, сприятл. для профілактики захворювань та лікува­н­ня насел. Для охорони З. о. п. встановлюють округи сан. охорони, у межах яких забороняється пере­давати земел. ділянки у колективну чи приватну власність, надавати у користува­н­ня (зокрема в оренду) під­приємствам, установам, організаціям та громадянам, діяльність яких несумісна з охороною природ. лікув. властивостей і забезпече­н­ням сприятл. умов для від­починку насел. або може негативно по­значитися на сан. стані тер. З. о. п. у курорт. місцевостях виділяють у курортну зону, де є природні лікув. засоби, споруди та при­строї для їх викори­ста­н­ня сан.-курорт. закладами та установами від­починку і культури, а також видовищні споруди, під­приємства громад. харчува­н­ня, торгівлі, побут. обслуговува­н­ня, при­значені для обслуговува­н­ня осіб, які прибули на лікува­н­ня і від­починок. У межах округів сан. охорони З. о. п. інколи виділяють тер. зі спец. режимом викори­ста­н­ня та охорони. Чинне законодавство перед­бачає можливість створе­н­ня зони суворого режиму, що охоплює земел. ділянки з мінерал. водами та озерами, лікув. болотами, лиманами, ін. природ. оздоров. обʼєктами, у межах якої заборонена будь-яка діяльність, що може негативно впливати на природні властивості цих земель. Окрім того, можуть бути виділені зони обмеже­н­ня та на­гляду. В зоні на­гляду роз­міщені сан.-курортні заклади та обʼєкти для від­починку. Межі цієї зони збігаються з межами округу сан. охорони. Тут до­зволені усі види робіт, що не мають негатив. впливу на природні лікув. засоби та екол. стан курорту.

В. І. Андрейцев

Землі історико-культурного при­значе­н­ня (З. і.-к. п.) — землі, де роз­міщені істор.-культурні заповід­ники, мемор. парки, похова­н­ня, археол. й архіт. памʼятки, архіт.-ландшафтні комплекси тощо. З. і.-к. п. можуть пере­бувати у держ., комунал. або приват. власності, але не можуть бути пере­дані з держ. чи комунал. власності у приватну. Законодавством встановлений особл. порядок від­несе­н­ня земель до даної категорії та до­звіл. порядок викори­ста­н­ня З. і.-к. п. Крім того, на цих землях лише в окремих випадках до­зволено проводити роз­відув. роботи, причому під­приємства, установи та організації, що їх проводять, зобовʼязані від­шкодувати власникам землі та землекористувачам усі збитки (зокрема неодержані доходи), а також за власний рахунок привести за­ймані земел. ділянки у стан, придат. для викори­ста­н­ня їх за при­значе­н­ням. Для забезпече­н­ня режиму З. і.-к. п. встановлюють охорон­ні зони, в межах яких забороняється діяльність, яка шкідливо впливає або може вплинути на забезпече­н­ня режиму цих земель.

Правовий режим земель цієї категорії ви­значено Земел. кодексом України, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991), «Про природно-заповід­ний фонд України» (1992), «Про екологічну мережу України» (2004) та ін. нормативно-правовими актами.

В. В. Максимов

Землі рекреаційного при­значе­н­ня (З. р. п.) — землі для організації від­починку насел., туризму та проведе­н­ня спорт. заходів. З. р. п. ві­ді­грають важливу роль у житті су­спільства, особливо в умовах по­ступового скороче­н­ня фіз. і збільше­н­ня ро­зумових та нерв.-псих. затрат праці при зро­стан­ні її складності і напруженості. Саме тому процес від­новле­н­ня робочої сили може бути забезпечений через спожива­н­ня рекреац. ресурсів. У складі З. р. п. виділяють земел. ділянки: зелених зон і зелених насаджень міст та ін. насел. пунктів; навч.-турист. та екол. стежок; марков. трас; зайняті тер. будинків від­починку, пансіонатів, обʼєктів фізичної культури і спорту, турист. баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонар. і наметових турист.-оздоров. таборів, будинків рибалок і мисливців, дит. турист. станцій, дит. та спорт. таборів тощо; на­дані для дачного будівництва та спорудже­н­ня ін. обʼєктів стаціонар. рекреації. З. р. п. можуть пере­бувати у держ., комунал. та приват. власності. На цих землях заборонена діяльність, що пере­шкоджає чи може пере­шкоджати викори­стан­ню їх за при­значе­н­ням, або негативно впливає чи може впливати на природ. стан цих земель.

Станом на 2009 пл. З. р. п. становила 108,2 тис. га. Існує тенденція до збільше­н­ня площ цих земель (для порівня­н­ня: станом на 1999 — 94,4 тис. га, 2005 — 104,6, 2007 — 107,8). У структурі власників та користувачів З. р. п. найбільші площі припадають на лісогосп. під­приємства — 46,1 тис. га (42,6 % від заг. площі), організації, під­приємства й установи природо­охорон., оздоров., рекреац. та істор.-культур. при­значе­н­ня — 31,5 тис. га (29,1 %) та громадян, яким на­дані земел. ділянки у власність і користува­н­ня — 15,1 тис. га (14,0 %). Найбільше З. р. п. пере­буває у власності і користуван­ні організацій, під­приємств і установ природо­охорон., оздоров., рекреац. та істор.-культур. при­значе­н­ня Івано-Фр. обл. — 11,4 тис. га (39,2 % від заг. кількості) та АР Крим — 2,4 тис. га (8,2 %). У Донец., Одес., Харків., Херсон. та Черніг. обл. ці площі коливаються у межах 1,6–1,8 тис. га (5,3–6,0 %), в ін. регіонах вони порівняно не­значні (від 0,1 до 1,2 тис. га).

Літ.: Бобкова А. Про поня­т­тя природних рекреаційних ресурсів // ПрУ. 2000. № 5.

Т. О. Євсюков

Завантажити статтю