Зернобобові культури

ЗЕРНОБОБО́ВІ КУЛЬТУ́РИ — група культурних рослин, які вирощують для отрима­н­ня продовольчого та кормового зерна, збагаченого білком. Обʼ­єд­нані в бл. 60 видів, 17 родин. Серед них — горох, вика, соя, квасоля, боби, чина, нут, сочевиця, люпин, арахіс, лобія. Зерно цих культур залежно від сорту й умов вирощува­н­ня має знач. вміст рослин. білк. речовин (горох — 22–34 %, арахіс — 24–30 %, соя — 24–45 %, вика — 26–35 %, боби — 28–35 %, люпин — 28–61 %), до складу яких входять цінні амінокислоти — лізин, триптофан, метіонін, цистин та ін. Важливе значе­н­ня мають також клітковина та олія, вітаміни груп С, В, А, наявні в зерні більшості З. к. Споживають З. к. у ви­гляді стиглого і недо­стиглого (зелений горошок) насі­н­ня, крупів, борошна, соусів; використовують у консерв. виробництві та як сировину в харчової промисловості. Вирощують їх також з метою одержа­н­ня високобілк. кормів для тварин­ництва (дерть, комбікорм, зелена маса, травʼяне борошно, сіно, силос, монокорм); вони мають і тех. значе­н­ня, зокрема вироблений на їхній основі високо­якіс. казеїновий клей за­стосовують у фанерній, авіац., текс­тил. та ін. галузях промисловості. Насі­н­ня конвалії та білок квасолі використовують у медицині. Здатність З. к. збагачувати ґрунт азотом завдяки роз­витку на їхньому корін­ні бульбочкових бактерій, що звʼязують азот повітря, надає їм великого агротех. значе­н­ня (під­вищують родючість, поліпшують структуру ґрунту, позитивно впливають на його водний та пожив. режими).

У світ. землеробстві найпоширенішими серед З. к. є соя (США, Китай, Корея, РФ, Індонезія), горох (Азія, Європа), сочевиця, чина, боби (країни Серед­земноморʼя, Індія, Афгані­стан, Арґентина), квасоля (Азія, Європа, Америка), нут (пере­важно в Індії). В Україні станом на 2000 З. к. за­ймали пл. 383,2 тис. га, 2009 — 354,9 тис. га; валові збори становили, від­повід­но, 652,0 і 622,2 тис. т. Селекцію З. к. здійснюють установи УААН: Луган. ін­ститут агро­пром. виробництва, Селекц.-генет. ін­ститут (Одеса), Ін­ститути рослин­ництва (Харків), кормів (Він­ниця), Красногр. дослідна станція Ін­ституту зерн. господарства (Харків. обл.), Уладово-Люлинец. дослідно-селекц. станція Ін­ституту цукр. буряків (с. Жовтневе Калинів. р-ну Вінн. обл.), а також Полтав. аграрна академія. Серед вчених, які працюють над про­блемами вирощува­н­ня З. к., — С. Чорно­бривенко, А. Бабич, А. Шевченко, М. Чекалін, А. Клиша.