ЗИБЛІКЕ́ВИЧ Євген-Михайло (псевдонім — К. Порохівський; 20. 11. 1895, м. Старий Самбір, нині Львівської обл. — 16. 09. 1987, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — журналіст і громадський діяч. Член-засновник ОУН. Учасник визвольних змагань 1918–1920, старшина УСС і сотник УГА. За під­пільну діяльність 1922 заарештований польською владою, засуджений до 2-х р. і 6-ти місяців увʼязне­н­ня. Звільнений у січні 1923. Окружний комен­дант УВО Пере­мишлянщини (1923). На­вчався на правничому факультеті Львівського університету. Заарештований удруге 23 грудня 1923 в Пере­мишлі. Засуджений до 3-х р. увʼязне­н­ня на т. зв. процесі «басарабців». Звільнений на початку 1928. Учасник Кон­гресу українських націоналістів (1929). Під­судний на процесі «кон­гресистів» у Львові (травень–вересень 1932), ухвалою суду виправ­даний. Керівник ко­оперативу «Наш край» (Пере­мишль). Після 2-ї світової війни емігрував. Спів­власник і спів­редактор газети «Український голос» (1926–1932), редактор тижневика «Бе­скид» (1930–1931; обидва — у Пере­мишлі), «Змаг» (1937–1938; Львів). Діяч геть­манського руху в Галичині та на еміграції у Німеч­чині, США. Редактор газети «Америка» (1953–1962). Голова спортивного товариства «Тризуб». Засновник і перший директор (1963–1987) Східно-європейського дослідницького ін­ституту імені В. Липинського (м. Філадельфія). Пере­віз до США й опублікував архів В. Липинського. Автор роз­відки «Одіс­сея архівної спадщини Вячеслава Липинського (Ві­день–Райхенау–Берлін–Бадег–Філадельфія)» // «Український архео­графічний щорічник», 1992, том 4, випуск 1.