Зимогір’я

ЗИМОГІ́Р’Я (до 1764 — Черкаський Брід, 1764–1962 — Черкаське) — місто Слов’яносербського району Луганської області. Знаходиться на р. Лугань (притока Сівер. Донця), за 15 км від райцентру, за 40 км від обл. центру. Площа 8,56 км². Насел. 11 212 осіб (2001, складає 88,2 % до 1989), переважно українці та росіяни. Залізнична станція. Перші поселенці, запороз. козаки та селяни-втікачі з рос. і укр. сіл, тут з’явилися 1645–47. Вони охороняли пд. кордони Моск. держави від набігів крим. і ногай. татар. 1753–64 — у складі Слов’яно-Сербії. На цих землях оселилася 11-а рота (262 особи) серб. гусар. полку під командуванням І. Маркова. Від 1764 — у складі Новорос. губ., від 1783 — Катеринослав. намісництва, від 1802 — Слов’яносерб. пов. Катеринослав. губ. Від 1818 — волос. центр. До волості входили села Хороше, Новогригорівка, Новодем’янівка та хутори Шаланіна і Нікітіна. 1859 у Черкаському було 226 дворів і мешкало 1592 особи, 1898 — 379 дворів і 3640 осіб. 1865 на околицях виявлено значні поклади кам’яного вугілля. 1897 на черкас. селян. шахтах видобуто 240 тис. пудів вугілля. Розвитку вуглевидобування сприяло будівництво 1910 залізнич. лінії Ниркове–Родакове. У цьому ж році збудовано ст. Зимогір’я. 1884 відкрито церк.-парафіял. школу, 1914 — однокласну земську школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1938 — смт. За даними перепису 1939, тут було 5219 осіб. 1940 навколо Черкаського діяло 12 шахт, щомісяч. видобуток кожної становив 1,5–2 тис. т. Від 12 липня 1942 до 1 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили понад 150 жит. У 1950-х рр. у с-щі видобуток вугілля набув найширшого розмаху. Від 1961 — місто рай. значення з сучас. назвою. Нині у З. працюють шахта «Черкаська» держ. підприємства «Луганськвугілля», збагачувал. ф-ка «Слов’яносербська», швейна ф-ка «Зимогірянка». Є заг.-осв. школа, г-зія, 2 дитсадки; лікарня, фельдшер. пункт; Будинок культури, 3 б-ки, музей історії міста. Пам’ятка архітектури — Свято-Троїц. церква (1865). Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак І. Маркову. Уродженці міста: Герої Рад. Союзу О. Іванников та І. Малько.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю