ЗІЛИ́НСЬКИЙ Іван Михайлович (22. 05. 1879, с. Красна Кроснен. пов., нині Під­карп. воєводство, Польща — 21. 04. 1952, Прага) — мово­знавець і видавець. Батько Ореста, дід Богдана Зілинських. Дійсний член НТШ (1917), Товариства словʼян. філології у Празі (1951). Учасник 1-ї світової війни. Навч. на теол. факультеті Львів. університету (1900–01), закін. Віден. університет (1907) зі зва­н­ням д-ра філології. Працював у Бережан. (нині Терноп. обл., 1907–09), Львів. академ. (1909, 1913–14) та Станіслав. (нині Івано-Франківськ, 1910–12) г-зіях. 1921 у Львові за доруче­н­ням мово­знав. комісії НТШ працював над реформою укр. правопису (став обовʼязковим для ви­дань НТШ); водночас — проф. Укр. таєм. університету. Проф. Яґел­лон. університету (Краків, 1926–39); проф., завідувач кафедри української мови та літ-ри Карлового університету (Прага, 1949–52). Директор Укр. видавництва у Кракові (1940–44). Брав участь у діяльності товариства «Просвіта». Член Рус. пед. товариства у Львові, товариства «Рус. бесіда» у Станіславі. Наукові дослідже­н­ня: діалектологія та фонетика української мови; говірки лемків, замішанців і бойків; явища сандгі та лабіалізації в укр. говірках. Його «Проба упорядкува­н­ня українських говорів» // «Записки НТШ» (Л., 1914, т. 117–118), дещо змодифікована стосовно взаємин пн. і пд. групи укр. говірок, не втратила актуальності (зокрема щодо пд.-зх. говірок — «Карта українських говорів з поясне­н­нями», Варшава, 1933). Автор кн. спогадів «Моя наука в Пере­миській гімназії» (Пере­мишль, 1938). Упорядкував «Український правопис» (Краків, 1941; 3-є вид. — Краків; Л., 1943).