Зілінко Ігор Іванович
ЗІЛІ́НКО Ігор Іванович (27. 05. 1953, Тернопіль) — графік і живописець. Обл. мист. премія ім. М. Бойчука (1990). Член НСХУ (1992). Закін. Львів. училище приклад. мистецтва (1972; викл. Т. Драган), Укр. полігр. інститут у Львові (1983; викл. В. Овчинников, А. Попов). Працює у Тернополі: 1974–89, від 2007 — викладач дит. худож. школи; 1992–2007 — на худож. комбінаті. Учасник обл., всеукр. та міжнар. мистецьких виставок від 1976. Персон — у Тернополі (1986, 2003), Івано-Франківську та Чернівцях (обидві — 1986). Основні галузі: естампна графіка (техніки — офорт, акватинта, літографія, ліногравюра), живопис (переважно сакральний), іконопис. Створює портрети, натюрморти, ікони, розписи у храмах Терноп. обл. (зокрема брав участь у розписах собору Непороч. Зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі, 1996–98). Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї Львова, Хмельн., Терноп., Калуз. (РФ) ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — серія «Українські письменники» (1978); «Автопортрет» (1983), «Давня музика» (1984), «Берестечко», «Могила» (обидва — 1991), «Розп’яття» (1992), «Присвята захисту природи» (1993), диптих «Вигнанці» (1994); живопис — диптих «Золоте бароко» (2000), «Андрей Шептицький» (2003), «Р. Шухевич» (2005); ікони — «Різдво Івана Предтечі» (2002), «Зарваницька Божа Матір» (2003); іконостас церкви архістратига Михаїла у Тернополі (2006–09).
Рекомендована література
- Естампна графіка Ігоря Зілінка. Т., 2003;
- Ігор Зілінко: «Персонажами ставали наші батьки, наша історія» / Інтерв’ю взяла А. Буйлова // Нова Ера. 2007, 11 січ.
Фотоілюстрації
Людина 
