Зільберман Яків Ілліч

Визначення і загальна характеристика

ЗІ́ЛЬБЕРМАН Яків Ілліч (1901, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 1969, Ленін­град, нині С.-Петербург) — хімік. Канд. хім. (1939), д-р тех. (1956) н. Сталінcька премія (1949). Ленін. премія (1961). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський університет (1922) та політех. ін­ститут (1925). Працював від 1917 на Київ. цукр. заводі, 1921–30 — у центр. лаб. «Головцукру» (Київ); 1930 — нач. центр. лаб. Вінн. суперфосфат. заводу; 1931–36 — у Держ. ін­ституті з проектува­н­ня заводів хім. промисловості «Ленгі­прохім»; 1936–45 — зав. лаб. Держ. ін­ституту приклад. хімії; 1946–69 — гол. технолог, зав. технол. від­ділу Держ. спец. проект. ін­ституту № 11; водночас проводив дослідж. у Радієвому ін­ституті АН СРСР (усі — Ленін­град), 1950–55 — завідувач кафедри спец. технології Ленінгр. технол. ін­ституту. Під час евакуації від 1942 — наук. кер. Бондюж. хім. заводу (нині м. Менделєєвськ, Татар­стан, РФ). Осн. наук. дослідж. у галузі радіохім. виробництва. За­ймався ви­значе­н­ням фіз.-хім. властивостей і роз­робле­н­ням технологій отрима­н­ня концентров. пере­кису водню. Під його керівництвом виконано понад 120 проектів нових хім. під­приємств. Опублікував одну з перших у СРСР моно­графій з технології отрима­н­ня суперфосфату (1935). Автор посіб. «Основы химической технологии искусств активных элементов» (Москва, 1961).

Г. В. Самойленко

Завантажити статтю