Зільберман Яків Ілліч

ЗІ́ЛЬБЕРМАН Яків Ілліч (1901, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 1969, Ленінград, нині С.-Петербург) — хімік. Канд. хім. (1939), д-р тех. (1956) н. Сталінcька премія (1949). Ленін. премія (1961). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський університет (1922) та політех. інститут (1925). Працював від 1917 на Київ. цукр. заводі, 1921–30 — у центр. лаб. «Головцукру» (Київ); 1930 — нач. центр. лаб. Вінн. суперфосфат. заводу; 1931–36 — у Держ. інституті з проектування заводів хім. промисловості «Ленгіпрохім»; 1936–45 — зав. лаб. Держ. інституту приклад. хімії; 1946–69 — гол. технолог, зав. технол. відділу Держ. спец. проект. інституту № 11; водночас проводив дослідж. у Радієвому інституті АН СРСР (усі — Ленінград), 1950–55 — завідувач кафедри спец. технології Ленінгр. технол. інституту. Під час евакуації від 1942 — наук. кер. Бондюж. хім. заводу (нині м. Менделєєвськ, Татарстан, РФ). Осн. наук. дослідж. у галузі радіохім. виробництва. Займався визначенням фіз.-хім. властивостей і розробленням технологій отримання концентров. перекису водню. Під його керівництвом виконано понад 120 проектів нових хім. підприємств. Опублікував одну з перших у СРСР монографій з технології отримання суперфосфату (1935). Автор посіб. «Основы химической технологии искусств активных элементов» (Москва, 1961).

Завантажити статтю