Зінов’єв Григорій Овсійович

Визначення і загальна характеристика

ЗІНО́ВʼЄВ Григорій Овсі­йович (справж. — Радомисльський Овсій-Герш Аронович; 08(20). 09. 1883, м. Єлисавет­град, нині Кірово­град — 25. 08. 1936, Москва) — більшовицький і радянський діяч. 1901 вступив до РСДРП, 1903 при­єд­нався до більшовиків. Навч. у Берн. університеті, який 1906 залишив через рев. діяльність. 1917 — чл. ред. г. «Правда», делегат 1-го і 2-го Всерос. зʼ­їздів рад. Як пред­ставник ЦК РСДРП(б) брав участь у під­готовці склика­н­ня 1-го Всеукр. зʼ­їзду рад у Харкові — одному із заходів РНК у боротьбі з УЦР. До 1926 — голова Петрогр. ради робітн. і солдат. депутатів (нині С.-Петербург). Під час Брест. пере­говорів 1918 єдиним із чл. ЦК РСДРП(б) ви­ступив за негайне під­писа­н­ня миру. Водночас 1919–26 — голова виконкому Комінтерну. Сприяв роз­колу Незалеж. с.-д. партії Німеч­чини на зʼ­їзді в м. Галле (1920) та прийня­т­тю лівим її крилом ріше­н­ня про вступ до Комінтерну й обʼ­єд­на­н­ня з Комуніст. партією Німеч­чини. 1907–27 — чл. ЦК, 1921–26 — політбюро ЦК ВКП(б), Всерос. ЦВК і ЦВК СРСР. 1925 став одним із лідерів «нової опозиції», згодом — троцькіст.-зіновʼєв. блоку. 1928 при­знач. ректором Казан. університету (РФ). 16 грудня 1934 заарешт. і засудж. до 10-ти р. у справі «Моск. центру», 24 серпня 1936 йому винесено смерт. вирок у справі «Антирад. обʼ­єд­наного троцькіст.-зіновʼєв. центру». Реабіліт. 1988.

О. Б. Кудлай

Завантажити статтю