ЗЛАТОГО́РОВ Семен Іванович (справж. — Ґольдберґ Самуїл-Шлойм Липманович; 20. 04(02. 05). 1873, Берлін — 17. 03. 1931, Ленін­град, нині С.-Петербург) — мікробіо­лог, лікар-епідеміолог, інфекціоніст. Доктор медицини (1900), професор (1911), член-кореспондент АН СРСР (1929). Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1897), де й працював від 1900 (з пере­рвами): від 1920 — завідувач кафедри інфекц. хвороб з бактеріологією; водночас від 1911 — професор кафедри бактеріології й інфекц. хвороб Психоневрол. ін­ституту, від 1919 — проф., зав. однойм. каф. Жін. мед. ін­ституту, 1920–24 — завідувач кафедри бактеріології Мед. ін­ституту. Організатор і учасник екс­педицій з метою боротьби з чумою, холерою та ін. інфекц. хворобами, зокрема в Астрахан. губ. (1899), на Дон (1902), у Китай (1911). Від 1924 — завідувач кафедри заг. мікробіо­логії Харків. мед. ін­ституту та дир. 1-го Укр. сан.-бактеріол. ін­ституту (нині Ін­ститут мікробіо­логії та імунології АМНУ, Харків); від 1929 — завідувач кафедри мікробіо­логії та дир. Профілакт. ін­ституту Військ.-мед. академії. Засн. Укр. від­діл. Між­нар. товариства мікробіо­логів (1927). У 1930 заарешт. за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності. Наукові дослідже­н­ня: мінливість мікробів; етіологія, епідеміологія і профілактика кору та скарлатини; методи профілактики й лікува­н­ня чуми, холери, грипу, висип. і черев. тифів.