ЗА́ХІДНИЙ Михайло Васильович (09. 04. 1885, с. Золота Слобода, нині Козівського р-ну Тернопільської обл. — 16. 10. 1937, м. Бережани, нині Тернопільської обл.) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. На­вчався у гімназії в Бережанах, де очолював один із гуртків молодіжного товариства «Молода Україна». 1914 здобув ступінь доктора права у Львівському університеті. Працював адвокатом у м. Золочів, Сокаль (нині обидва — Львівської обл., 1909–14), Бережанах (1917–19, 1924–37) і містечку Козова (нині селище Тернопільської обл., 1921–24). Один із організаторів встановле­н­ня української влади у Бережанах в листопаді 1918. У період ЗУНР — за­ступник міського комісара, редактор повітової газети «Бережанський вісник», хорунжий УГА. Також був головою «Просвіти» у Бережанах, входив до управи товариств «Від­родже­н­ня», «Луг», «Рідна школа», «Сільський господар». 1928–30 — спів­засновник і провід­ний діяч радянофільської партії «Праця» (1928 від­відав УСРР), посол до польського сейму. Викривав окупаційну політику польської влади у Західній Україні, за що за­знав пере­слідувань та арештів. Автор низки статей, опублікованих в українській періодиці, зокрема газетах «Діло», «Праця», «Рада».