Кричевський Василь Григорович

КРИЧЕ́ВСЬКИЙ Василь Григорович (29. 12. 1872(10. 01. 1873), за ін. даними – 31. 12. 1872(12. 01. 1873), с. Ворожба, нині Лебедин. р-ну Сум. обл. – 15. 11. 1952, Каракас, перепохов. 1975 у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – архітектор, графік, живописець, художник театру і кіно, колекціонер і дослідник народного мистецтва. Брат Федора, батько Василя, Миколи Кричевських та Г. Кричевської-Лінде, дід К. Кричевської-Росандич. Доктор мистецтвознавства (1939), професор (1917). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1940). Дійсний член секції мистецтв (1922) та Всеукр. археол. комітету (1925) ВУАН. Почес. чл. УВАН і АМ у США (1945). Закін. Харків. тех.-залізничне училище (1889), відвідував лекції у Харків. університеті. Мистецтву навч. самостійно. Працював у Харкові під керівництвом С. Загоскіна (1889–91) та О. Бекетова (1898–1903). Один із фундаторів і проф. Укр. АМ (1917), архіт. і худож. інститутів (1922–25, 1928–41) у Києві, Одес. худож. політехнікуму (1927–28) і Вищої образотвор. студії у Львові (1943–44, одночасно – ректор); 1918–19 – директор Миргород. худож.-пром. інституту (нині Полтав. обл.).

Від 1944 – на еміграції в Австрії та Франції, від 1948 – у Венесуелі. Від 1897 – учасник мистецьких виставок у Харкові, С.-Петербурзі, Полтаві, Києві, Берліні, Парижі, Брюсселі, Празі, Тбілісі, Варшаві, Лондоні, Вашинґтоні, Торонто, Каракасі, Філадельфії, Нью-Йорку. Персон. – у Києві (1903, 1910, 1935, 1940–41), Одесі (1940), посмертні – у Нью-Йорку (1953, 1962, 1972–73) та Філадельфії (1974). Творчість К. мала основоположне значення для еволюції укр. мистецтва 20 ст. Для робіт К. характерні оригінальність, своєрідність у трактуванні національного на сучас. лад. Проектом будинку Полтав. земства (1903–07) започаткував укр. архіт. стиль (традиц. архіт. форми і деталі, оздоблення поліхром. керамікою з прадав. орнам. мотивами). У буд-ві споруд різноманіт. призначення для різних регіонів України поєднував раціоналізм нового часу з нар. традиціями. 1911 започаткував модерне оформлення укр. книжок і період. видань, екслібрисів, друкар. знаків. Блискуче вирішував дизайн та естет. наповнення книг. Для його обкладинок характерна продумана композиція; застосовував укр. візерунки зі шрифт. елементами. Широко використовував спадщину укр. орнаментики (символи, ритміку, стилізацію, розмаїтість мотивів) у держ. гербах і паперах, марках та банкнотах УНР.

Оригінально вирішив герби із зображенням тризуба в орнам. вінку. Живопис. композиціям К. властиві імпресіоніст. манера, чіткий лапідар. рисунок, декор. малювання з укр. локал. колоритом. Нац. самобутністю, глибоким знанням нар. життя й побуту позначені декорації для театру М. Садовського, оформлення укр. фільмів. К. – перший художник кіно, яке разом із О. Довженком вивів на європ. рівень. Творчість К. присвяч. арх-рі й пластич. мистецтву. Масштабністю та багатогранністю твор. натури він нагадує мистців італ. Відродження. У багатьох царинах укр. культури йому належить роль першовідкривача. Пластичні твори К. увійшли в аннали укр. мистецтва і є гордістю українського народу. Автор праць про укр. нар. орнамент, монографії «Українське народне мистецтво» (не опубл.); а також статей, зокрема «Розуміння українського стилю» // «Сяйво», 1914, № 3; «Хроніка–2000», 1994, № 1–2; «ОМ», 2000, № 3–4; «Архітектура доби» // «Червоний шлях», 1928, № 3; «До художнього оформлення будинку Т. Шевченка» // «Глобус», 1928, № 5; «Заповідник Т. Г. Шевченка в Каневі» // «Архітектура Радянської України», 1938, № 3 (співавтор); «Нарбут в Українській академії мистецтв» // «ОМ», 1997, № 1, 2. У Києві 1998 К. встановлено мемор. дошку (скульптор Ю. Багалика, арх. Р. Кухаренко). У Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства (смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл.) 2013 відкрито Музей мистецтв родини Кричевських. Держ. спеціалізов. худож. школі-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному» 2014 присвоєно ім’я К. Окремі роботи зберігаються в НХМ, Нац. музеї у Львові, Полтав. худож. і краєзнав. музеях, Одес., Сімфероп., Харків., Лебедин. (Сум. обл.) ХМ, Шевченків. нац. заповіднику в Каневі (Черкас. обл.), Укр. музеї у Нью-Йорку, музеях Канади.

Тв.: живопис – «Харків. Берег річки Лопань» (1892), «Харків. Осінь в університетському саду» (1894), «Харків. Куток Карпівського саду» (1895), «Алупка» (1897), «Ліс у Бабаях» (1898), «На Дніпрі» (1900), «Крим» (1901), «Гора Ай-Петрі» (1908), «Венеція. Острів Мурано» (1911), «Ярмарок» (1912), «Кирилівська церква у Києві» (1915), «Церква І. Мазепи» (1916), «Село Шпичинці» (1921), «Вулиця Прорізна в Києві» (1929), «Інтер’єр майстерні» (1933), «Київ. Ірининська вулиця» (1934), «Сорочинський ярмарок» (1938), «Сосни в Криму» (1948), «Церква над Дніпром» (1952); архіт. проекти – влас. будинок у стилі франц. Ренесансу (Харків, 1896); укр. хата на виставці 12-го археол. з’їзду в Харкові (1902); будинок Полтав. земства (1903–08); Нар. дім (м. Лохвиця, 1904); будинки – М. Дмитрієва (м-ко Яреськи, нині село Шишац. р-ну), Д. Милорадовича (с. Веселий Поділ, нині Семенів. р-ну; усі – Полтав. обл., 1905), М. Грушевського (1909, оформлення фасаду і вестибюля), на вул. Полтавська (1908) та Кудрявська (1913; усі – у Києві); лікарня М. Стаховського (1913, Вінниця); павільйон України на Всесоюз. с.-г. виставці у Москві (1923); сільс. клуб-читальня для Міжнар. виставки у Парижі (1925); реконструкція Будинку-музею Т. Шевченка у Києві (1928); мемор. музей Т. Шевченка побл. його могили в Каневі (1934–37, співавтор П. Костирко); оформлення книжок – «Малюнки художника П. Д. Мартиновича до “Енеїди” Котляревського» (П., 1903), «Ілюстрована історія України» (1911) та «Культурно-національний рух на Україні в ХVI–XVII ст.» (1912) М. Грушевського, «Українське мистецтво» В. Щербаківського (Л.; К., 1913; К.; Прага, 1926), «Контрасти: Лірика» Грицька Чупринки (Л., 1913), «350 років українського друку», «Українська книга XVI–XVII–XVIII ст.», «Українські народні думи та пісні історичні» Д. Ревуцького (усі – 1926), «Майстер корабля» Ю. Яновського (1928), «Будівлі: Поезії» М. Бажана (1929; усі – Київ), «Намисто» В. Винниченка (Х., 1929), понад 300 портретів укр. письменників 19–20 ст. для антології «Українська поезія» (К., 1930, т. 1–4), «Твори» Б. Грінченка (Х., 1931), зб. «Українська пісня» (К., 1935), «Кобзар» Т. Шевченка (К., 1939), «Український православний календар на 1952 рік» (Нью-Йорк, 1952); декорації – до драми «Богдан Хмельницький» М. Старицького, опери «Сільська честь» П. Масканьї (обидві – 1907), істор. драм «Тарас Бульба» і «Маруся Богуславка» М. Старицького (1908), опери «Галька» С. Монюшка (1909; усі – у театрі М. Садовського); надгробки – М. Дмитрієву (Полтава, 1909, скульптор Ф. Балавенський), М. Коцюбинському (Чернігів, 1930), Д. Заболотному (с. Заболотне Крижопіл. р-ну Вінн. обл., 1932), М. Грушевському (Київ, 1935, скульптор І. Макогон); проект пам’ятника укр. учасникам Руху Опору у Франції (1947); проекти килимів і вибійки (1913), вишивання і вибійки для Кустарно-пром. спілки у Києві (1922); Великий і Малий держ. герби УНР, Велика і Мала печатки УНР, держ. кредитовий білет 2 грн (усі – 1918); друкар. знаки – для Всеукр. кооп. видавн. спілки (1920), Укр. наук. інституту книгознавства (1925), харків. видавництва «Рух» (1929); екслібриси – С. Єфремова (1920), С. Маслова (1927), Я. Стешенка (1928), Д. Ревуцького (1929), О. Макаренка (1930), Ю. Яновського (1932), П. Стефуранчика (1945); меблі для Будинку-музею Т. Шевченка в Києві (1925) та істор. секції ВУАН (1929); оформлення к/ф: «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило» (обидва – 1926, реж. П. Чардинін; Одес. кіностудія ВУФКУ), «Звенигора» (1928, реж. О. Довженко), «Назар Стодоля» (1937, реж. Г. Тасін; обидва – на Одес. кіностудії худож. фільмів), «Сорочинський ярмарок» (1939, реж. М. Екк; Київ. кіностудія худож. фільмів); ескізи іл. до повісті «Миргород» М. Гоголя (1935), роману «Чорна рада» П. Куліша (1946).

Літ.: Фесак К. Василь Кричевський // Глобус. 1927. № 10; Персональна виставка творів заслуженого діяча мистецтв, доктора мистецтвознавчих наук, професора В. Г. Кричевського (період творчості 1892–1940 рр.): Каталог. К., 1940; Радіонов Г. В. Г. Кричевський: До характеристики твор. шляху // ОМ. 1940. № 7; Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського // Визв. шлях. Лондон, 1954. Кн. 1–4, 7–8; Ханко В. Василь Кричевський // НТЕ. 1973. № 1; Павловський В. Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість. Нью-Йорк, 1974; Чепелик В. Майстер корабля архітектурного відродження // АрхУ. 1991. № 5; Блюміна І. Родове дерево Кричевських // Вітчизна. 1992. № 11; Ясієвич В. Василь Кричевський – співець українського народного стилю // Укр. мистецтвознавство. К., 1993. Вип. 1; Карамаш С. Цей незалежний Кричевський: До 120-річчя від дня народж. // Київ. вісн. 1993, 3 лют.; Попович В. Василь Кричевський // Сучасність. 1994. № 3; Лагутенко О. Від модерну до конструктивізму: Книжкова графіка Василя Кричевського // Родовід. 1995. № 3(12); Чепелик В. Слава великого майстра // Артанія: Альм. 1996. Кн. 2; Тарахан-Береза З. Василь Кричевський і національний музей-пам’ятник (До 125-ї річниці з дня народж. мистця) // ОМ. 1998. № 1; Лебедєв Г. Повернення в Україну спадщини художників Кричевських // КС. 2000. № 6; Виставка «Мистецька родина Кричевських»: Буклет. П., 2002; Владимирова Н. До ювілею В. Г. Кричевького // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. К., 2003. Вип. 3; Ковальчук О. Митець, народознавець і педагог Василь Кричевський // НТЕ. 2003. № 1–2; Маричевська О. Український архітектурний модерн Василя Кричевського (100-річчя з часу спорудження будинку Полтав. земства) // ОМ. 2003. № 4; Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня культура XX століття. Василь Кричевський. К., 2004. Кн. 1; Твори В. Г. Кричевського у зібранні Харківського художнього музею: Буклет. Х., 2006; Кіндрась Е. Венесуельське сонце українського генія // ДТ. 2007, 14 квіт.; Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського // ПУ. 2007. № 4; Манжара Г. Василь Кричевський і Тарас Шевченко. На перетинах історії // ОМ. 2014. № 1; Вітченко Д. Харків Василя Кричевського // ПУ. 2014. № 6; Денисенко О. Пленерні студії Василя Кричевського // Там само; Нестеренко П. Книжкові знаки Василя Кричевського // Там само; Орлова Н. Василь Кричевський і Будинок-музей Тараса Шевченка // Там само; Нешта О. Софія Київська у творчості Василя Кричевського // Там само.

В. М. Ханко

Основні твори

живопис – «Харків. Берег річки Лопань» (1892), «Харків. Осінь в університетському саду» (1894), «Харків. Куток Карпівського саду» (1895), «Алупка» (1897), «Ліс у Бабаях» (1898), «На Дніпрі» (1900), «Крим» (1901), «Гора Ай-Петрі» (1908), «Венеція. Острів Мурано» (1911), «Ярмарок» (1912), «Кирилівська церква у Києві» (1915), «Церква І. Мазепи» (1916), «Село Шпичинці» (1921), «Вулиця Прорізна в Києві» (1929), «Інтер’єр майстерні» (1933), «Київ. Ірининська вулиця» (1934), «Сорочинський ярмарок» (1938), «Сосни в Криму» (1948), «Церква над Дніпром» (1952); архіт. проекти – влас. будинок у стилі франц. Ренесансу (Харків, 1896); укр. хата на виставці 12-го археол. з’їзду в Харкові (1902); будинок Полтав. земства (1903–08); Нар. дім (м. Лохвиця, 1904); будинки – М. Дмитрієва (м-ко Яреськи, нині село Шишац. р-ну), Д. Милорадовича (с. Веселий Поділ, нині Семенів. р-ну; усі – Полтав. обл., 1905), М. Грушевського (1909, оформлення фасаду і вестибюля), на вул. Полтавська (1908) та Кудрявська (1913; усі – у Києві); лікарня М. Стаховського (1913, Вінниця); павільйон України на Всесоюз. с.-г. виставці у Москві (1923); сільс. клуб-читальня для Міжнар. виставки у Парижі (1925); реконструкція Будинку-музею Т. Шевченка у Києві (1928); мемор. музей Т. Шевченка побл. його могили в Каневі (1934–37, співавтор П. Костирко); оформлення книжок – «Малюнки художника П. Д. Мартиновича до “Енеїди” Котляревського» (П., 1903), «Ілюстрована історія України» (1911) та «Культурно-національний рух на Україні в ХVI–XVII ст.» (1912) М. Грушевського, «Українське мистецтво» В. Щербаківського (Л.; К., 1913; К.; Прага, 1926), «Контрасти: Лірика» Грицька Чупринки (Л., 1913), «350 років українського друку», «Українська книга XVI–XVII–XVIII ст.», «Українські народні думи та пісні історичні» Д. Ревуцького (усі – 1926), «Майстер корабля» Ю. Яновського (1928), «Будівлі: Поезії» М. Бажана (1929; усі – Київ), «Намисто» В. Винниченка (Х., 1929), понад 300 портретів укр. письменників 19–20 ст. для антології «Українська поезія» (К., 1930, т. 1–4), «Твори» Б. Грінченка (Х., 1931), зб. «Українська пісня» (К., 1935), «Кобзар» Т. Шевченка (К., 1939), «Український православний календар на 1952 рік» (Нью-Йорк, 1952); декорації – до драми «Богдан Хмельницький» М. Старицького, опери «Сільська честь» П. Масканьї (обидві – 1907), істор. драм «Тарас Бульба» і «Маруся Богуславка» М. Старицького (1908), опери «Галька» С. Монюшка (1909; усі – у театрі М. Садовського); надгробки – М. Дмитрієву (Полтава, 1909, скульптор Ф. Балавенський), М. Коцюбинському (Чернігів, 1930), Д. Заболотному (с. Заболотне Крижопіл. р-ну Вінн. обл., 1932), М. Грушевському (Київ, 1935, скульптор І. Макогон); проект пам’ятника укр. учасникам Руху Опору у Франції (1947); проекти килимів і вибійки (1913), вишивання і вибійки для Кустарно-пром. спілки у Києві (1922); Великий і Малий держ. герби УНР, Велика і Мала печатки УНР, держ. кредитовий білет 2 грн (усі – 1918); друкар. знаки – для Всеукр. кооп. видавн. спілки (1920), Укр. наук. інституту книгознавства (1925), харків. видавництва «Рух» (1929); екслібриси – С. Єфремова (1920), С. Маслова (1927), Я. Стешенка (1928), Д. Ревуцького (1929), О. Макаренка (1930), Ю. Яновського (1932), П. Стефуранчика (1945); меблі для Будинку-музею Т. Шевченка в Києві (1925) та істор. секції ВУАН (1929); оформлення к/ф: «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило» (обидва – 1926, реж. П. Чардинін; Одес. кіностудія ВУФКУ), «Звенигора» (1928, реж. О. Довженко), «Назар Стодоля» (1937, реж. Г. Тасін; обидва – на Одес. кіностудії худож. фільмів), «Сорочинський ярмарок» (1939, реж. М. Екк; Київ. кіностудія худож. фільмів); ескізи іл. до повісті «Миргород» М. Гоголя (1935), роману «Чорна рада» П. Куліша (1946).

Рекомендована література

Фесак К. Василь Кричевський // Глобус. 1927. № 10;
Персональна виставка творів заслуженого діяча мистецтв, доктора мистецтвознавчих наук, професора В. Г. Кричевського (період творчості 1892–1940 рр.): Каталог. К., 1940;
Радіонов Г. В. Г. Кричевський: До характеристики твор. шляху // ОМ. 1940. № 7;
Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського // Визв. шлях. Лондон, 1954. Кн. 1–4, 7–8;
Ханко В. Василь Кричевський // НТЕ. 1973. № 1;
Павловський В. Василь Григорович Кричевський: Життя і творчість. Нью-Йорк, 1974;
Чепелик В. Майстер корабля архітектурного відродження // АрхУ. 1991. № 5;
Блюміна І. Родове дерево Кричевських // Вітчизна. 1992. № 11;
Ясієвич В. Василь Кричевський – співець українського народного стилю // Укр. мистецтвознавство. К., 1993. Вип. 1;
Карамаш С. Цей незалежний Кричевський: До 120-річчя від дня народж. // Київ. вісн. 1993, 3 лют.;
Попович В. Василь Кричевський // Сучасність. 1994. № 3;
Лагутенко О. Від модерну до конструктивізму: Книжкова графіка Василя Кричевського // Родовід. 1995. № 3(12); Чепелик В. Слава великого майстра // Артанія: Альм. 1996. Кн. 2;
Тарахан-Береза З. Василь Кричевський і національний музей-пам’ятник (До 125-ї річниці з дня народж. мистця) // ОМ. 1998. № 1;
Лебедєв Г. Повернення в Україну спадщини художників Кричевських // КС. 2000. № 6;
Виставка «Мистецька родина Кричевських»: Буклет. П., 2002;
Владимирова Н. До ювілею В. Г. Кричевького // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. К., 2003. Вип. 3;
Ковальчук О. Митець, народознавець і педагог Василь Кричевський // НТЕ. 2003. № 1–2;
Маричевська О. Український архітектурний модерн Василя Кричевського (100-річчя з часу спорудження будинку Полтав. земства) // ОМ. 2003. № 4;
Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня культура XX століття. Василь Кричевський. К., 2004. Кн. 1;
Твори В. Г. Кричевського у зібранні Харківського художнього музею: Буклет. Х., 2006;
Кіндрась Е. Венесуельське сонце українського генія // ДТ. 2007, 14 квіт.;
Щербаківський В. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського // ПУ. 2007. № 4;
Манжара Г. Василь Кричевський і Тарас Шевченко. На перетинах історії // ОМ. 2014. № 1;
Вітченко Д. Харків Василя Кричевського // ПУ. 2014. № 6;
Денисенко О. Пленерні студії Василя Кричевського // Там само;
Нестеренко П. Книжкові знаки Василя Кричевського // Там само;
Орлова Н. Василь Кричевський і Будинок-музей Тараса Шевченка // Там само;
Нешта О. Софія Київська у творчості Василя Кричевського // Там само.