Заячківський Мирон Титович

ЗАЯЧКІ́ВСЬКИЙ Мирон Титович (псевд. — Косар; 18. 11. 1897, містечко Коломия, нині місто Івано-Фр. обл. — 14. 03. 1943, Архангел. обл., РФ) — політичний діяч, публіцист. Син Т. Заячківського. 1907 вступив до укр. академ гімназії у Львові. Брав активну участь у діяльності учнів. і студент. таєм. гуртків. 1914 виїхав до Відня. Мобілізов. до австр. армії, під час 1-ї світової війни потрапив у рос. полон. Після звільнення навч. на мед. факультеті Львів. університету (1917–18). Член організації «Інтернац.-рев. соціал-демократія», яка 1919 увійшла до складу КП Сх. Галичини. 1918–19 воював із поляками як полковий лікар 1-ї бригади УСС УГА. 1920 служив військ. лікарем у 402-му Галиц. полку 45-ї дивізії Червоної армії, вступив до КП(б)У. Працював 1922 учителем. Редагував парт. газети у м. Бердичів Київ. губ. (нині Житомир. обл.). Від 1924 очолював відділ пропаганди й агітації Уман. окружкому (нині Черкас. обл.), 1926–28 — відділ агітації ЦК КП(б)У в Харкові. Від 1928 — на підпіл. роботі у Зх. Україні. 1-й секр. (1928–33) і чл. політбюро ЦК КПЗУ, канд. у чл. ЦК КП Польщі. Ред. ж. «Наша правда». Автор низки статей про комуніст. і визв. рухи. Перебував у Львові, від кін. 1928 — у Берліні. 1933 відкликаний до Харкова, 1934 заарешт. Звинувач. у націоналізмі, непослідов. боротьбі з ОУН, засудж. до 10-ти р. ув’язнення. Страчений у концтаборі органами НКВС.

Завантажити статтю