Збєжховський Генрик
ЗБЄЖХО́ВСЬКИЙ Генрик (псевд. — Nemo; 19. 11. 1881, Львів — 11. 01, за ін. даними — 06. 11. 1942, м. Криниця, нині Криниця-Здруй Малопольс. воєводства, Польща) — письменник і журналіст. З походження поляк. Закін. юрид. факультет Львів. університету. Працював у держ. фінанс. установах, зокрема у відділі фінансів львів. магістрату. Літ. дебют — 1898 у краків. часописі «Życie». 1906–10 — у ред. ж. «Nasz Kraj». 1920–26 — ред. сатир. тижневика «Szczutek»; співпрацював із львів. пресою та колективом «Весела львів. хвиля» (Львів. радіо, від 1930). Член літ. групи «Молода муза». Автор проз., драм. творів, лірич. і розважал. віршів, текстів естрад. пісень. Видав поет. зб. «Impresje» (1900), «Baśnie» (1906), «Erotyki» (1923), «Ogród życia» (1935); проз. твори: «Malarze» (1907), «Literat» (1909), «Pająk» (1911), «W paryskim wirze» (1919), «Kariera pana Franciszka» (1939); зб. пісень «Piosenki kabaretowe» (1912). Усі зазначені книги опубл. у Львові. Писав театр. комедії, зокрема «Kobieta bez twarzy», «Kłopoty Złotopolskiego», «Małżeństwo Lovi», «Serce Matki albo Przygody Tomcia Palucha». Восени 1939 відмовився співпрацювати з комуніст. пресою. Від 1941 — у м. Криниця. Обличчя З. зобразив Я. Розен у постаті ангела на фресці «Смерть св. Катерини Александрійської» у Вірмен. соборі у Львові.
Рекомендована література
- Карманський П. Українська богема. Л., 1936;
- Мориквас Н. Закоханий львів’янин // Історія Львова. Л., 2007. Т. 3.
Завантажити статтю
Людина 
