КРИЧЕ́ВСЬКИЙ Олександр Мойсе­йович (14(26). 12. 1896, м. Ромни Пол­тав. губ., нині Сум. обл. — 24. 07. 1956, Харків) — лікар-дерматовенеролог. Доктор медичних наук (1938), професор (1940). Закін. Університет св. Во­лодимира у Києві (1919). У 1919–22 працював у Центр. шкірно-ве­нерол. ін­ституті (Київ); 1924–42 — завідувач від­ділу дерматології, 1943–56 — директор Укр. н.-д. шкірно-венерол. ін­ституту (Харків); 1942–43 — зав. клініки Ін­ституту патології та терапії (Москва). Ви­вчав ре­активність організму при лейшма­ніозі шкі­ри, пара­алергії внаслідок дерматомікозів; про­блеми діагно­стики та лікува­н­ня уражень бо­йовими отруй. речовинами, тка­нин. терапії деяких дер­матозів; роз­робляв методи лікува­н­ня сифілісу. За­пропонував етіопатогенет. класифікацію дер­ма­тозів; одним з перших у СРСР отримав штам саркоми щура (штам Кричевського–Синель­ни­кова); здійснив імуно­профілактику раку Брауна–Пірса в кролів.